Автор Кашул Богдана Миколаївна
Всі імена це плід моєї уяви, образи списані з моїх друзів й родичів , а деякі персонажі плід моєї уяви .
"Відбувалося це давно в одному селі поблизу річки Дунай . Тоді ще спокійно й тихо було на українських землях . Діти весело грались й до школи ходили . Серед школярів п'ятого класу йшов Степан . Хоча він уже давно вчився в шостому класі . Він ходив з ними лише заради свого друга Миколи Білого . А вони дружили десь з роки три . Сам Степан хлопець нівроку , гарний ,високий , стрункий , щей безстрашний . Щей в нього біляве й довге волосся , очі сині , як небо . Степан гуляв й робив що хотів , проте бували дні коли йому доводилося працювати . Але то й роботою не назвеш . Бо йому подобалося пасти свою худобу, а худоби в них хоч відбавляй . На відміну від Степана Микола був хлопцем спокійним , тихим й високомірним . Микола теж був струнким , білявим , але мав сірий окрас очей . Йому все швидко набридало , але що не кажи він доводив справи до кінця . "
—А ж не віриться, вже весна закінчується , а з нею школа .
—Тану , а я думав що вона ніколи не закінчиться з цими контрольними ... Але вони й не такі важкі .
—Тиж не готувався Степане !
—Тихо ти - пошепки мовив Степан - ато почують
— Все Галя написала вона відь завжди допоможе ,особливо тобі.
— Ой , та ну не тільки мені, Галя Бічуя допоможе .
—Ага ... Степане ,ти куди?
— До Галі , цією дорогою найшвидше .
—А чого ти до неї йдеш?
—Гуляти кликати , щей зіграємо в ігри
— Все з тобою ясно ,Степане
—Ой ,тану що зі мною ясно ?
— Усе ясно ,ти закохався .
—В кого .... В Галую? ха-ха-ха ха-ха-ха . А ти не закохався?
— Я ?Нізащо .
— А я тоді чому закоханий ? Щей в неї га?
— незнаю ви відь не розлий вода
—І що з того ? Вот ти Миколо з Вітькою теж не розлий вода то що чекати весілля?
—Ти що здурів ! Та ти ідіот , щоб я з цим пройдисвітом .....
— Якби це почула Галя то взагалі тебе не було б тут вона відь як гора . Один змах сокирою і тебе не буде .
—Та чого ти мене лякаєш нею , а ?
—А ти чого кажеш що я закохався?
— Степане ,Миколою привіт!!! Що ви тут робите ? Йдіть додому , а то вже пізно .
—Ой тану, Галю ,давай допоможемо нам не важко правда, Степане ?
—А що я ?
—Ой хлопці- горобці ,мені відь не важко . Зараз дрова рубатиму , якщо хочете можете допомогти .
—Та ми вже додому .А ти завтра вийдеш?
—Звісно . Бувайте хлопці
" Степан біг так швидко , що здавалось , що за ним бик біжить . Може він біг так швидко через те що почув запах своїх улюблених вареників . Чи може через, те що пізно . Йому можна би було виступати на змаганнях по бігові . Він би там виграв перше місце якби нагородою були б вареники . Чи за ним бігла б його мама через двійку чи невиконану домашку , але навіщо їй бігти якщо земля кругла всеодно до неї прибіжить . Щоб там не було Степан встиг . Він кинув речі на підлогу й сів за стіл . Чуйка його не підвела мати поставила на стіл його улюблені вареники з м'ясом , а вони такі смачні й насичані . Степан взяв сметану й мокав у ню вареники . Йому ця страва найбільше смакувала .
Усім би так , як Степанова бігти додому за стіл , а дошколи повзти як равлик . А якщо вчитель запитає:"Чому спізнився " той відповість :" Бо дорога далека" й не збрешить , а вчитель каже йому :" Раніше вставай " , а Степан на те :" Якщо раніше встану то не висплюсь і на всіх уроках спатиму " , а вчитель здаючись каже : " Сідай і за що мені така кара , та за які гріхи ? " . А на уроках Степан , ні в зуб ногою , нічого не розуміє йому щей пощастило , що зним за партою сидить Галя Бічуя вона відь завжди допоможе вони відь друзі не розлий вода , та їх розділити не можливо . Вони наче брат й сестра та вони гори звернуть одне для одного, та що там гори вони життя віддадуть одне за одного. Вот такі Степан Гриця й Галя Бічуя їх відь усі дорослі знають вони приклад справжньої дружби . Та вони у двох потрапляли в такі халепи що вам навіть не снились . Галля — дівчинка розумна , працьовита , добра й мила . В неї чорне волосся й карі очі . Вона товстенька й низенька ну як низенька десь на п'ять міліметрів нища за Степана . Галя Бічуя завжди допоможе однокласникам і не тільки їм взагалі Галя— добра душа , через це її завжди використовують , але Степан заступниця за свого друга , а інколи сам її подражнить заради розваги . А ще вони не можуть довго сердитись одне на одного . Дорослі дивлячись на них згадують своє дитинство й перше кохання .
—Степане ти наївся?
—Так ! "Бадьоро вигукнув хлопчина "
— То йди прибири в кімнаті
—Гаразд
" Степан зайшов до кімнаті сів на ліжко й задумався про останній день в школі коли дорослим стане . А яким я буду колись? Напевно , гарним й усі дівчати бігатимуть за мною мене шануватимуть і любитимуть усі , а сам я стану спорцменом чи боксьором . Рятуватиму дівчат з біди . Та про мене складатимуть пісні , а про мої пригоди знатимуть геть усі . Про мене Галю , Миколу й Вуйка Чибрівського усі знати будуть й говорити , а вони колись тільки той знали як розважатись й в халепи потрапляти . Гляньте це відь четвірка найкращих друзів йде (—так себе вони називали) . Тоді добре буде ми відь тоді станемо легендою . Щось я розмріявся ... Й спати захотілось."
—Синку ...Ти глянь на нього спить . Солодких снів Степанчику
—Мила ...
—Тихо Степан спить
—завтра я піду на роботу замість Горнишина й на цілу зміну .
—Значить тебе не буде тижня зодва
—Ага
—Ну ходімо спати ,ковалю мій
—Я тебе кохаю , Іруся ти моя
—І я тебе , Вітя
" Що ж снилося нашому голобу сизому ? Може ,йому снилася далека дорога в доросле життя , а дорога та не проста . Дощі , урагани , зливи , землетруси , обман , ненависть , злість , прощання з друзями й самотність. Стільки усього снилося Степанчику , але найгіршим було , те що всі друзі кинули його самого і насміхаються над ним . Степан прокинувся весь у холодному потові , посеред ночі , кожний раз коли він закривав очі знову бачив це все , як же погано йому голова болить , спати хочеться , що робити незнає . Та би й просидів Степан до самого ранку , якби не випив маминого чаю , який вона пила підчас головних білей . Цей ромашковий чай заспокоїв його біль поступово проходив , голова більше не боліла . До нього повернувся спокій , а в ліжку було так добре , що йому захотілось спати , а цвіркуни тихо грали за вікном колискову .Замість кошмарів йому снилася країна мрії де все інакше там було так добре , що не описати словами те його відчуття . Зелені галявини , зорі , що сяять ясніше за діаманти , казковий місяць . Той сон не відпускав його тай він не хотів йти звідти , а ви б пішли з країни мрії? там й досі..."