Розділ 15

Походивши по своєму закутку і підслуховуючи грандіозні плани ЕМО — як їм стати СЕО «Лабіринту», Ліна зовсім заспокоїлась. Чого взагалі панікувала? Ну, було чого, дивлячись на ті відкриті майданчики. Але ось у неї, у стажерки, особистий простір, і зовсім не маленький. Навіть не метр на метр, хоча їй би й вистачило. Вона була готова почати роботу і пішла до команди.

Вони так і працювали за тим столом, ще невідомо над чим. Ілля, що й досі дивився на неї, як фанатка на кей-поп айдола, вистрибнув назустріч.

— Вам... тобто тобі... чай! — наче хвалився, що у них є чай. Здивувати хотів. — Чи краще кава?

— Краще кава, — коротко сказала Ліна. Хто в наш час першим ділом пропонує саме чай? Британці хіба що. А може й вони ні.

Ілля змився в пошуках кави, і, очікувано, наперед виступила Оксана:

— У нас тут токсичних нема. Іноді хіба що, — вона глянула на Марка з попередженням.

— Ви давно в команді?

— Насправді ні, — Марко сказав похапцем, бо інші вже теж відкрили роти, готові відповідати. А сам він, схоже, отримав втик і геть змінився. Жодних нахабних поглядів, лише діловий вираз. — Я прийшов вчора, і тут була тільки...

— Я, — сказала Сабіна. — Мене перевели з іншого відділу.

— А всі інші вранці прийшли, — завершив Марко.

Отак. Вони щойно познайомились, а виглядає, наче разом росли, принаймні для Ліни. Та і їй з ними поки що було легко.

— Пульс 60. Ти геть спокійна, — сказав ЕМО. — Чому ми раніше сюди не прийшли?

— Бо раніше не звали, — сказала Ліна і оглянула присутніх — якою буде їхня реакція.

Реакція була нормальна. Вони знали, з ким вона говорить, і санітарів викликати не збирались.

— Що робите?

— Валідацію на ЕМО. Хоче пройти? — спитала Оксана. — Поки що безкоштовно.

— Я вам зараз зроблю платно, — пробурмотіла Сабіна. — Щоб менше залипали.

Вона дістала стос роздруківок:

— Це логи активного діалогу з ЕМО. Він сміявся з тупих мемів. Схоже, деградує.

— Я тебе чую! — озвався ЕМО з навушника, але Сабіна його не могла почути. — Люди роблять тупі меми. А я просто сміявся.

Вона вийшла в коридор. Попереду був мурашник, але він вже не лякав. Можна завжди пірнути у свою нірку. Головне, щоб нірка була.

І тут на неї мало не налетів з-за рогу Олег — той самий «екскурсовод».

— Душнило, — схоже, ЕМО вже перехотів білий комірець.

Ліна кивнула йому і відійшла вбік, але Олег підійшов прямо до неї.

— Ліно, освоюєшся? — поза обов'язками екскурсовода він став якийсь інший, причому дуже неприємний. І на «ти» вони не переходили.

— Штовхни його вниз, — порадив ЕМО. — Хай там потикається.

Ліна усміхнулась, але той бевзь, здається, сприйняв це на свій рахунок.

— Скоро обід, — сказав Олег. — Можна тебе запросити? Тобі ж потрібна практика.

Він масно усміхнувся і взяв її за лікоть. Таку посмішку, жест і погляд не переплутаєш. А вчасно відповісти Ліна ніколи не вміла.

— Практика тобі не потрібна, — сказав ЕМО.

— Практика? — зовсім тихо спитала Ліна і внутрішньо вже плакала від приниження.

І від розуміння, що, не давши відсічі, тільки заохотила.

— Ну, інтеграційна, — Олег ще наблизився і погладив її по спині. — Щоб злитися з колективом.

— Я... сьогодні не їм. Тобто їм, але... в горизонтальному положенні. Вдома, з ложкою.

— Горизонтальне положення — моє улюблене, — той опустив руку нижче, на талію.

Ліна нарешті відсмикнулась, червона і наче винувата.

— Ага, — самовдоволено сказав Олег. — Ну, ще поговоримо. Про положення і різне.

Ліна майже бігом кинулася за поворот.

— Хімія нуль. Я не розумію, — сказав ЕМО.

— Що ти не розумієш?

— У вас нуль хімії, а він хоче тебе трахнути при цьому.

— Що?!

ЕМО помовчав — як завжди, коли не хотів чогось говорити, але мусив.

— Він щойно відправив твоє фото у чат з друзями з написом: «Я її трахну».

— Що-о-о?!

— Ліно, ти ж мене чуєш.

Вся легкість знову зникла. Їй було бридко, і вона знала, що спогади про цей день будуть саме про огидного Олега.

— Зрештою, ти мене на це й підбурював.

— Не з будь-ким! Ми вже знайшли ідеальну кандидатуру.

— Сьогодні ж оновлю тобі моральні рамки. Щоб не відправляв людей трахатись на роботі.

Вона не бачила, куди йде, і вперлася прямо в груди... ідеальної кандидатури. Темо стояв і слухав, трохи схиливши голову, наче й сам чув ЕМО.

— Еееее, — пробелькотіла Ліна. — Це ЕМО. Треба переписати.

— І що ж він?

— Каже, що Олег хоче мене трахнути. І ти теж, — бовкнула Ліна і тут же подумки вхопилася за голову.

Вона надто багато спілкується з щирим ШІ, от і сама вивалює все, що думає.

— А промовчати не могла? — обурився ЕМО. — Я тобі по секрету!

Темо ж підняв брову і подивився на неї, надто серйозно для нього. Тоді зробив крок ближче, трішки нахилився, щоб втупитися прямо в очі:

— Можливо, Олег хоче тебе трахнути. Я з цим розберусь. А я хочу знову відчути твою ніжність, колючко.

І пішов повз, ледь зачепивши її тканиною сорочки.

Ліна сперлася спиною на стіну, бо ноги раптом відмовилися тримати. Почекала.

— Ну і? Чого ти мовчиш? — нарешті викликала вона.

— А я що? — серйозно спитав ЕМО.

І замовк.