Розділ 5

Пізніше була тиша. Без ЕМО, без Темо і без власних сварок у голові. Вона просто лежала заспокоєна, наче щось в ній затихло, і проводила рукою по своєму розпатланому волоссю.

Поруч вона відчувала цього хлопця, він нарешті вгамувався, не насміхався і взагалі не рухався. Ще гарячий, аж її обдавало, і хрипкий — дихав досі так, що було чути.

Спідниця розкинулась тут же, на широкому ліжку, де навіть їй вистачило місця. Ліна тихенько підтягнула її до себе, двома пальцями, але та безбожно шаруділа. Таким і розбудити можна. Ліна швидко підняла свої труси з підлоги і надягла їх.

Темо поворухнувся і на міліметр посунувся до неї, та продовжив лежати на животі.

— Я піду, — сказала Ліна.

Він підняв голову.

— Залишся.

— Ні.

— Залишся. Будь ласка, — Темо перекотився на бік, і його голос лоскотав їй шию, від чого по тілу побігли мурашки.

Ліна не одразу відповіла. Вона тицяла пальцем у стіну і не знала, якою буде наступна її дія. Вперлася долонею і, наче віднайшла опору, нарешті піднялась і швидко натягнула спідницю через голову.

— Ні.

Темо простягнув до неї руку, якось надто різко, наче збирався вхопити. Ліна відсахнулась, мало не впала назад до нього, але втрималась на ногах, вчепившись у край матраца.

— Тихо-тихо! — Темо підняв обидві руки, наче здаючись, із трохи зляканим виразом. — Я не ворог! Ти щойно кричала від мого куні!

— Ну і... досить... — буркнула вона. — Дякую!

— Та нема за що! — він обперся ліктем на подушку і знову усміхнувся тією посмішкою. — Приходьте ще! У нас гнучка система знижок.

Ліна пирхнула і підняла з підлоги толстовку, швидко шмигнула у рятівний оверсайз.

— Ти думаєш, я повернусь?

— Я точно повернув би тебе, якби міг, — сказав він серйозно.

Ліна подивилась на нього, поки той знову не повернув на обличчя усмішку. Тоді рушила до дверей, водночас намагаючись зав'язати волосся у вузол.

— Та чекай! — він потягнувся до телефону. — Що ж ти така...

Ліна розвернулась і злісно глянула на хлопця.

— Яка «така»...

— Така... швидка, — сказав він. — Дай хоч таксі викличу.

— Я сама! — вже роздратовано гиркнула Ліна. Його нав'язливість теж дратувала.

Вона вхопила зі столу навушник і поклала в кишеню. Темо підвівся з ліжка, не прикриваючись, і кинув:

— Я чекатиму тебе щосереди у тому ж барі. Якщо захочеш повернутись.

Ліна мовчки вислизнула за двері.