4 (3)

Насправді я майже очікувала, що Вадим зараз пошле мене до біса. Але брат все-таки проявив доброту, успадковану, очевидно, від своєї матері – бо у батька такі якості просто не водилися.

– Не переживай, щось зараз вигадаємо, – сказав він. – У нас гостьові кімнати вільні. Приїжджай, перебудеш трохи у нас, а потім щось вирішимо.

– Але ж там Ліля…

– Ну, так. Вона ж хазяйка цього будинку.

– І твоя дружина, – напружено поцікавилась я, – не виставить мене за двері? Мені здавалось, що вона терпіти мене не може.

– Тобі здавалось.

– Я бачила, як вона на мене дивиться! І Ліля прямо казала, що вважає мене неробою, яка суне носа не в своє просо.

– Це було після того, як ти намагалась її звинуватити в тому, що вона підробила заповіт, – нагадав Вадим. – Так що, Сабіно…

Гаразд, можливо, у Лілії є деякі причини ставитись до мене не надто добре. Згодна, поводилась я… Не надто гостинно. Але що вже тепер робити!

– Хіба вона впустить мене на поріг?

– Я просто зараз дивлюсь на Лілю, і вона стверджує, що нічого не має проти. То що, ти приїдеш?

Повернутись до батьківського будинку, під крило до брата… але ж це означало опинитись один на один з Лілею, спілкуватись з нею, бодай говорити «добрий день» і зрозуміти, наскільки вона стерво. І я не знала, чи хочу підтверджень цього, чи навпаки.

Страшно подумати, як перевернеться увесь мій світ, якщо доведеться визнати, що Ліля нормальна, а не корисливе стерво, і проблема завжди була саме в моїй матері.

Хоча зараз я, гм, на крок ближче до цього розуміння.

– Ну, у вас там діти, – спробувала заперечити я знову. – Женька, твій малий…

– Я думаю, в такому великому будинку ми всі помістимось. І я присягаюся, Ліля не кусається, Сабіно. Вона точно тебе не чіпатиме.

От не давала б я таких гарантій.

– Якщо у мене не вийде знайти інший варіант, то я приїду до вас, – вирішила я. – Але постараюсь не обтяжувати.

– Добре. Я наберу тебе ближче до вечора. Але не здумай слухати свою маман, Сабіно. Ти заслуговуєш на набагато краще, ніж вона намагається тебе переконати.

Раніше я б засперечалась і сказала, що мама мене любить і намагається допомогти, а Вадим просто не розуміє нічогісінько. Але після сьогоднішньої розмови я вже не мала такої певності. Мама проявила себе, м’яко кажучи, не найкращим чином.

Вона мене зрадила. Підступно. Вдарила у спину. Якими ще словами можна назвати те, що жінка намагається вмовити рідну доньку домовлятися… Особливим чином зі стороннім чоловіком, від якого насправді мала б захищати?!

Я потерла плечі долонями, шукаючи трошки спокою, завела машину і вирушила до ресторану. Не знаю, чому мене понесло саме туди, але захотілось переконатися, що зараз все добре. Хоча, кого я там застану, Лев же казав, що буде вихідний, а потім інвентаризація…

На мій подив, ресторан було відчинено, а всередині кипіла робота. Я зустріла мінімум трьох незнайомих чоловіків, перш ніж пробилась нарешті до службових приміщень і побачила Лева. Трохи скуйовджений, з колючою щетиною на підборідді, він саме спілкувався з четвертим незнайомцем.

 – Привіт, – махнув рукою Грозевич. – Перевіряємо тут обладнання, і ще треба було з перевіркою дещо владнати.

– Якою перевіркою? Ой, – я розгубилась. – А хіба інспектори приїжджають в неділю?

– Коли їм треба отримати погашений штраф, ще й не тоді приїжджають, – підморгнув мені Лев. – Вже все добре. Я розібрався з боргами.

– А ці люди, що там бігають, що вони роблять?

– Двоє перевіряє техніку безпеки, бо у «Брава» саме закуповують необхідні штуки, вогнегасники і всяке таке, і ми можемо записатися у поставку, аби спрацювала знижка по опту…

У мене вже від опису голова затріщала.

– Ще перевіряємо холодильне обладнання, бо я хочу дещо змінити, і в кондитерському цеху також. Ну, і я думав стосовно кухні з тобою переговорити, але вже завтра. Ти чого тут, до речі?

– Ну, – я спробувала бадьоро всміхнутися, – треба ж працювати. Ми там форму офіціанткам змінювати планували, так?

– Ага, пам’ятаю, – підтвердив Лев. – Це теж хороше починання. У тебе є думки, де це замовити, чи мені теж у «Брава» контакти попросити?

Я зашарілась, сама не знаючи, чому. Він всерйоз обговорюватиме зі мною ділові питання зараз? Як з партнеркою?

– Можливо, Валерія знає, де замовити, – пискнула я. – Якось я раніше не вникала у такі деталі…

– Воно й видно, – гмикнув Лев. – Нічого, вникнеш. Поки що серйознішими справами займуся я, а потім, коли підлатаємо діри, навчишся. До речі, ти написала заяву в поліцію?

– Нащо?

– Ну, мені сказали, що у тебе фіндир вкрав гроші.

– А що, – закліпала я, – це не особиста служба безпеки вирішує?..