Глава 8

Я попрямувала до своїх покоїв. На щастя Едмон уже чекав мене там. Він приніс аркуші паперу, на яких записав уподобання принца, звички, його графік тощо. Простягнула йому монети він їх узяв, але зазначив:

- Ти ж знаєш, я не тому це роблю. 

Кохання штовхає на різні вчинки, невже воно й справді таке, як про нього говорять? Вирішила познайомитися з цією Елайзою:

- Знаю, я пам’ятаю, що обіцяла. Якщо все вийде, то я одружу тебе з твоєю коханою. На ці гроші можеш придбати їй невеличкий подарунок. Розкажи мені про принца, він зустрічався з багатьма дівчатами?

Едмон трохи зніяковів, опустив погляд у підлогу. Мені хотілося, щоб він сказав, що їх було мало. Проте я цього не почула:

- Так, як у всіх принців напевно, я не знаю скільки це мало чи багато. Але серйозних стосунків у нього не було.  Останні тривали три місяці з маркізою Клементіною Роул, вона інколи затримувалася в нього на ніч, але перед приїздом Жозефіни, принц поклав край цим стосункам. Не думаю, що він її любив. Вона, мабуть, так само, але надіялася стати принцесою. Через цю примарну надію, багато дівчат залицялися до принца. З одними він проводив лише одну ніч, з іншими – більше, а деяким взагалі відмовляв у зустрічі. Дівчата у нього були різні, тож які подобаються не знаю.

Слухаючи таке, мене наповнили ревнощі. Сама не знаю чому, але ці почуття зібралися десь у животі, повільно піднялися до грудей, вибухнули там і розійшлися по всьому тілу. Так  хотілося повбивати тих дівчат і самого принца. Не розуміла звідки така дурість. Раптом позаздрила дівчатам, які тісно спілкувалися з Мартіном. Не розуміла, що зі мною таке. Мені ж має бути байдуже, але не є. Мабуть, він мені подобається. Це перший хлопець який мені ТАК сподобався. До своїх почуттів прислухаюся потім, а зараз мусила подбати про принцесу, зробити так, щоб менше бачилася з принцом:

- Мені потрібна людина з оточення Жозефіни, яка б доповідала, що вона робить, з ким зустрічається, про що розмовляє з Мартіном. Ти можеш таку знайти? За винагороду звісно.

Едмон, трохи повагавшись, запропонував:

- Елайза стала її фрейліною. Можливо вона погодиться, я, мабуть, зможу її переконати.

Хоч тут мені пощастило. Повеселішавши, я продовжила:

- А ще мені потрібний молодий чоловік: красивий, поважний, бажано хтось з аристократії, щоб любив гроші й виконував все, що я скажу. Для початку потрібно, щоб він позалицявся до принцеси, відвернув її увагу від Мартіна.

- А ти серйозно все продумала, – вражено ахнув Едмон. Таку людину треба пошукати, я подумаю хто може підійти на цю роль.

- Не треба, щоб вони знали, що працюють на мене. Не кажи їм мого ім`я, вигадай щось. 

Мій спільник розуміючи кивнув. Обговоривши ще деякі нюанси, він зник за дверима кімнати, залишивши мене на самоті. Поглянувши на лілію, яку досі тримала у руках, згадала, що потрібно про неї потурбуватися. Вдихнувши її аромат перед очима згадався Мартін. Взяла аркуші, що приніс Едмон, та почала їх читати. Любить гру в шахмати, ну, тут я професіонал. Дякуючи Гілберту, нашому дворецькому, який ще в дитинстві привив любов до цієї гри. Астрономія – не цікавлюся і багато не знаю з цієї науки. Доведеться трохи вивчити. Фехтування, верхова їзда, ранкові пробіжки, улюблена їжа та книги – все було на цих аркушах. Перечитуючи рядки, намагалася запам’ятати та продумати як можна використати ці знання.

 Мої думки належали Мартіну доти, поки не прийшла Лукреція. Вона повідомила, що Жозефіна та королева Маргарет зараз у саду, відпочивають в альтанці. Вирішивши, що потрібно потоваришувати з ними, я пішла до саду, перед тим, попросивши служницю поставити лілію у воду.

Дівчачий дзвінкий сміх почула здалеку. Схоже, свекруха та майбутня дружина, на жаль, подружилися. Підійшовши до них, я чемно з усіма привіталася та познайомилася. Були тут і фрейліни про яких я раніше чула  - Елайза Білтон та Клементіна Роул. Клементіна одразу мені не сподобалася - глибоке декольте, яке ледь прикривали світлі пасма волосся, що досягали трохи вище пояса, нахабний погляд блакитних очей, гострий ніс. Безперечно вона красуня, але чомусь дуже дратувала мене, хоч не вимовила й слова, і нічого не зробила. 

Елайза ж навпаки, здавалася сором’язливою, тихою. Невинний погляд карих очей підкреслювали рівні темні брови, прямий ніс та тонкі вуста. Русяве волосся закладене у елегантну зачіску. Королева уважно зміряла мене поглядом та запросила сісти поруч. Я подякувала за запрошення та, скаржачись, зайняла місце збоку:

- Дуже дякую за запрошення. Я ще не встигла ні з ким познайомитися, не так давно у палаці.

- Вам у нас подобається? – поцікавилася королева. Я вирішила спробувати отримати кращі покої для себе:

- Дуже, але мої покої… я б хотіла попросити: чи не знайдуться для мене інші, бажано з терасою і власним будуаром. Якщо, звісно, такі вільні.

- Звичайно. Багато гостей уже покинули палац, тож я розпоряджуся. Це у вас заручини у неділю з герцогом Георгом Ларбетом? – королева поправила на своєму чорному волоссі діадему з синіми камінцями, що підкреслювали її сині очі, надаючи їм виразного відтінку. 

- Так, у мене. Я тому і залишилася жити у палаці. 

- Герцог Георг поважного віку, ви так не вважаєте? – прошипіла Клементіна, і ніби обплювала мене отрутою. - Чи як то кажуть кохання сліпе?

Стримуючи свою лють, я намагалася дати пристойну відповідь:

- Не знаю, може й сліпе. Цього чоловіка для мене вибрав мій брат. Мабуть, є щось таке у герцога, за що його можна покохати, зовнішність буває оманлива.

- Ага, його статки.

- Клементіно, припини негайно, – буркнула королева на образливий коментар фрейліни. Хоч вона змусить замовчати цю нахабу! Я, щоб не здаватися слабкою, вирішила себе захистити: