Глава 46
Кирило
Після виступу залишилося лише одне.
Дістався до своєї застиглої від шоку дівчини і за руку витягнув із залу.
— До того, як отримаю від тебе, хочу нагадати, що просив довіряти, — обхватив Бiляночку за плечі, — Ти просила мене не втручатися до конкурсу. І що? Я чекав. Два тижні! Тепер моя черга просити почекати до завтра. Всього один день.
— Можу і до диплома почекати. Куди мені квапитися з такою славою, — образилася помітно, — Замість того, щоб зробити Зарiну брехухою, ти мене показав при всіх повною дурою. Ще й пишався перемогою.
Знала б моя Бiляночка, чого мені варто було прикидатися задоволеним, зображуючи впевненого в собі переможця, замість того, щоб послати всіх і пiти разом з нею із залу відразу ж після звинувачень.
Такий шлях вважаю ганабнiшим у стократ. І нічого б не змінилося.
— Мелісса, гадаєш, мені б повірили? Половина залу, можливо, — сам прикидаю, може і менше, рот Зарі закрити не так-то просто, — Адже ти і раніше засмучувалася через чутки, і вони продовжували стояти між нами. Все! Чуток більше немає. Є правда. І завтра на площі всі бажаючи отримають її сповна.
Здається, я достукався. Більше не упираючись, моя дівчинка дала провести себе до виходу. Але по дорозі все одно бурмотіла від нерозуміння.
— Ти ж сам казав, що відмовився від суперечки.
— Сам — я був у минулому. Тепер нас двоє. І рішення ми приймемо теж разом. Весь вечір попереду, який я збираюся присвятити цілком своїй коханій Бiляночцi.
— Обдуриш мою довіру — наступні вечори доведеться присвячувати вже не мені.
Загрожувати моя дівчина вміє, ще й як. А разом з трійцею на моїх очах розправлятися з ворогами.
Ну хто на моєму місці наважиться ризикувати? Я з двома кращими друзями не в рахунок, у нас проблеми з гальмами. Як з рейок зійшли після знайомства з трійцею, так на місце і не встали.
Вийти спокійно з універа не встигли, наздогнали подружки Мелісси. Напали зі звинуваченнями, практично повторюючи наїзди Білянки. Врятуватися допомогли Алекс з Марком. Трійця, коли розійдеться, лише роз'єднувати допомагає. Це якщо швидко діяти. Переглянулися і на рахунок “три” підхопили кожен по одній на руки, розбігаючись у різні напрямки.
Фу-у-ух. Перевів дух лише на парковці.
Усадив Меліссу в машину і помітив Зарiну. Я, звичайно, не збираюся розбиратися з нею як з мужиком. Так би виписав декілька пілюль кулаком. Але є ще інший привiд, який прояснити саме час.
Попросив Меліссу почекати. На всяк випадок, двері заблокував в машині. Моя дівчина мене коха, навіть ризикнула довіритися. Але від втечі краще перестрахуватися.
— Зара, ти відмінно виступила, — перегородив дорогу підлій однокурсниці.
— А ти... ти взагалі не подумав про мене, — зашипіла вона зі злістю, підтверджуючи отриману номнацiю, — Я ж бачила, що тобі почала подобатися. Потім безглуздий спiр ваш все перебив. Виграв би і кинув її. І подумав, хто тобі краще підійде.
— Пробач, Зара, — погоджуюся, — Вирішив виправитися і ось після конкурсу подумав про тебе. Сильно подумав.
— І що, Кирюш? Що ти вирішив? — тон різко змінився на нудотно-солодкуватий, який я звикся від неї чути.
Рішення зависло ще два тижні тому і чекало підтвердження. Без зайвих переходів далі конкретно і чітко пояснив:
— Тобі ніколи не попасти в компанію мого батька і партнерів на стажування. У нас пiдхiд, як ти любиш. Справедливість, так у всьому, — нагадав її другу промову. Після навчання я буду очолювати маркетинговий відділ і щури мені там не потрібні. — В штат серйозні рекламні фірми не беруть сумнівних співробітників, тим більше без досвіду. Зара, для тебе помста виявилася важливішою за нормальні стосунки однокурсника. Бажаю успіху і розуміння підказок, що саме хотіла тобі трійця подружок показати.
— Тоді і Філа теж відправ до чорного списку місцевих рекламних компаній. Він здав тебе і підтвердив усе для Мелісси. Я ж лише добра хотіла. Все він, він, лицемірний підлабузник намовив мене.
Дослуховувати не став бридкі виправдання і, під вигуки в спину, повернувся до машини.
Насамперед міцно-міцно притиснув до себе Бiляночку.
Очманіти можна.
Не все я врахував. Не все. Зарiна діяла не одна. Такий поворот взагалі не чекав. Мелісса підтвердила його участь.
Все сходиться.
Філ два тижні не з'являвся в універi. Пропав, якраз після мого оголошення, що я тепер хлопець зайнятий, чому лише рад. Він, до речі, теж просився кудись його прилаштувати. Ага, прилаштую. Підшукаємо для нього тепле містечко.
Нікчему Філа побити нормально не вийде. Від одного удару впаде.
Потрібно віддати на перевиховання в надійні руки.
— Мелісса, ви куди їздите на практику? — вирішив не відкладати працевлаштування.
Прослухав весь перелік: ветлікарня, корівники, птахоферми, скотоферми та визначився.
— Є один бажаючий влітку підробити на скотофермі. Адресу підкажи, потрібно допомогти однокурснику. Дуже мріє про свіже повітря.
Доярки швидко йому дурість з голови вимиють. Так, дивишся, до шостого курсу людиною стане.
Вдома ми спільно порадилися, що робити з призом. У столичний клуб Меліса їхати не хотіла, а я без неї тим більше. Довго думати і не довелося. Колись ми обговорювали одну ідею, але так і не вирішили до кінця.
Отже, на одну невизначеність стане менше.
#147 в Молодіжна проза
#1558 в Любовні романи
#760 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.09.2020