Глава 41/1

Мелiсса

Щоб я зараз не думала і накручувала в гіршу сторону — для мене сталася серйозна втрата. Знаходитися в кімнаті приймання важко, і я не змогла.

Повністю відволіктися не виходило ніде. Я скаржилася котам, собакам і віслюку. Останнього, обіймала за шию і висіла на ньому, в думках прощаючись з улюбленчиком.

Грюкнули двері в ангар і вбіг Ваня, помітно з піднятим настроєм. Ми півдня не бачилися. Не виходила до нього. А він займався перевіркою санітарних документів.

— Збирайся! Потрібно поїхати перевірити, в які умови забрали собаку.

Щось новеньке. Службу порятунку тварин бос збирався організувати, але доки все в проекті на майбутнє.

— Якщо сумнівалися, навіщо віддавали, взнай? — виголосила одне, а в думках стоїть, що з Мачо можуть погано поводитися, ображати.

Відвернулася до віслюка, не бажаючи нікуди вирушати в такому стані.

— Меліс, виникло підозріння, так би не просили. Ось адреса, — засунув мені в руку листок.

— Ні-ні. Я точно не поїду, — повернула йому адресу, — Як небудь іншим разом, а зараз ти. Сам ось бери та їдь. Невже не розумієш, що в такий день від мене мало користі?

Розмовляю і те насилу. Як мені ще з'ясовувати щось?

Проспорила себе обманщикові. Втратила улюбленчика. Збиралася відпрошуватися додому, а замість цього посилають невідомо куди.

— Гаразд, я зрозумів.

Зітхнула з полегшенням, що відстав. Додому поїхати не зможу, раз Ваня вирушить на перевірку. Але краще тут залишуся.

Ваня продовжив:

— Пам'ятаєш, ти мені повинна бажання? Обіцяла зробити все, що захочу, — несподівано пригадав.

— Ваня, до чого це зараз?

— Свою курсову і все, що пов'язане з навчанням, нікому б не довірив. Зміни відпрацьовувати за мене теж не треба. Я люблю притулок так само, як і ти. Моє бажання — твоя поїздка на перевірку умов для собаки.

І знову засунув в мою руку листок.

Ось такий безжалісний напарник і друг. Я вся в сльозах-соплях, а він мене жене в шию.

— Ну що ж. Обіцяла і виконаю, — ображено зиркнула на нього, і поспішила на вулицю.

У транспорті засмутилася ще більше. Все ж таки тваринки мене заспокоювали. Віслюк підтримував. Собаки показували всі свої кращі уміння, ледве встигала стежити. Дуже прагнули затьмарити один одного, перемикаючи кожен на себе увагу. Котяча зграя обіймала з усіх боків. Вдома не буде нікого. І ніколи не з'явиться у мене Мачо.

Потрібний будинок знайшла швидко. Багатоповерхівка першою стояла на вулиці, позаду виднівся парк з густо насадженими деревами. Задивилася, як люди прогулюються з собаками. Для вигулу точно умови є.

Може в квартирі якийсь жах коїться, і сусіди поскаржилися?

Піднялася на другий поверх і натиснула на дзвінок.

Першим, почула собачий гавкіт. Отже, не помилилася. Двері відкрилися швидко і... підлога похитнулася.

— Біляночка, тебе-то ми і чекаємо!