Глава 39/1

Мелісса

— Мел, не ховайся, Кирило тебе помітив і пройшов далі, — витягнула Ангеліна мене з-під столу.

Лише побачила нахабного переможця, тут же пірнула вниз, і головою стукнулася. Неприємності продовжуються, потерла забиту потилицю.

Стоп. А куди він попрямував?

Обернулася назад.

Божечки! Малюк в небезпеці!!!

Я попала під роздачу, тепер і до Годзілли помста дісталася.

Схопилася і понеслася зупинити злісні наміри. Для чого ще Кирило раптом з'явився в нашій аудиторії i попрямував до будиночка хом'яка? У нього ж неприязнь до гризунів спадкова. Зовсім недавно поділився зі мною своєю фобією.

Подруги побігли за мною. І половина аудиторії стовпилася поруч, талісман ми чужакам без дозволу чіпати не даємо. Особливо з факультету фінансів. Вони нас недолюблюють і обзивають зверолюбами.

— Навіщо тобі Годзілла знадобився? — затулила Даша будиночок спиною від Кирила.

— Ви мене самі запрошували в гості до Годзілли приходити. Отже я не до вас.

Підняв коробку з кормом для хом'яка і всім показав.

— Залишай і йди собі, — поставила вимогу я.

— Минулого разу ти змусила мене пробачення у хом'яка при всіх просити. Сказала, що Годзілла пробачив. Хочу ще з ним поговорити.

Жартів не розуміє, чи що?  Згодна, тоді вийшло смішно лише нам.

— Корм приніс, отже, можна до талісмана пустити, — взялася наводити лад староста курсу.

Кирило як навмисне заставляє мене переживати розлуку заново і ні краплі не хоче послабити хватку на серці.

Протягнула йому хом'яка. Годзілла поводився спокійніше, ніж в минулий прихід тигра. Тоді він злився, і мені довелося вигадати, що так радіє, коли зуби скалить.

— Слухай уважно, хом'як, — він лише почав, ззаду вже пролунали смішки. — Передай Меліссi, що я сильно винен перед нею і хочу повернути хоч таємну, хоч явну свою дівчинку. Ще передай, що сильно її кохаю.

В кінці провів кінчиками пальців по спинці, як вчила, сумно глянув на мене і вийшов з аудиторії, для якої другий раз став сміховиськом, але вже не з моєї вини.

— Що думаєш, Мел? Знову ради розваги приходив? — коли однокурсники розійшлися, запитала Ангеліна.

— Несхоже, — притиснула до себе Годзіллу, — Минулого разу точно заради спору. Терміни всі збігаються. А зараз сам і відчувалося по-іншому.

Всю лекцію мучилася вчинком Кирила. За значимістю він зачепив незрівнянно глибше, ніж політ, шикарний букет і сумнівні обіцянки. Докази в термінах мені не настільки важливі, як думає Кирило.

Двічі він ставав героєм-рятівником в моїх очах. Давав привід розірвати наш зв'язок, але я затикала розум і розчинялася щаслива в своїх відчуттях, вважаючи, що гірше вже не буде. Так і зараз. Розчулилась від слів Годзіллi, призначених для мене. Все ще бажаних, всупереч усьому. І ось вже прагнення забути швидше і викреслити з життя тигра, змішалося з боязкою надією побачити в ньому справжні зміни, якщо і правда так сильно потрібна.

Лише як я зрозумію, що не прикинувся знову? Що не пошкодую про новий шанс, приглушаючи в подушку ридання по ночах? Сама не знаю, як. І тому сподіватися, що він зрозуміє мене ще важче.

Після навчання відправилися за компанію з Ангеліною дізнатись час репетицій конкурсу «Міс універ». Цілий день мені «таланило», і куди ж без добавки. Там зіткнулася з Заріною, задоволеною своєю підготовкою.

— Ви що тут робите? — ось вже цікава яка.

Ледве з язика не зірвалося, на тебе прегарну помилуватися прийшли.

— Підтримуємо твою головну суперницю, — подражнила її Даша.

Зарiна покрутила головою, серед інших учасниць які заглянули, як і ми, з'ясувати все і поспілкуватися з постановником, не виявила гідних.

— Де моя суперниця? Не бачу її.

Ангеліна потихеньку почала відходити, і мені довелося її за руку повернути.

— Ось! Можеш, починати боятися.

— Аха-ха, насмішили, — розсміялася гадюка в обличчя Ангеліні, — Мелісса, з відчуттям гумору у тебе все гаразд. Недаремно ж тебе вибрали ставкою. Кирила з друзями лише ти так могла веселити.

— Можна її кулею довбонути? — нервово полізла Дашка в рюкзак.

— Ні, нi, Зарині потрібно ще на конкурсі блиснути, — зупинила спробу вибити кандидатуру для нашої особистої номінації.

Гадюка не чула моїх слів. Після фрази від Даши «довбонути», вилаялася і кинулася ближче до постановника, кидаючи на відстані злісні погляди.

Якщо я і сумнівалася з приводу провчити гадюку, то все — жодних їй поблажок. Взнає, як отруту шкідливо пускати.