Глава 39

Мелісса

До жаб'ячої конференції ще два дні, а в універ вже треба. Минулого тижня пару днів пропустила, якщо і на цій піду в підпілля, так взагалі з ніг зіб'юся відробітки по всіх предметах здавати. Але як подумаю, кого там можу зустріти, хочеться заритися під ковдру і сховатися.

Подружки не умовляли повернутися в ряди нормальних студентів, «по-угукали» в чаті, зробили вигляд, що зрозуміли. А самі приїхали з ранку і всю мою версію для батьків про відміну навчання зіпсували.

— Мел, ми будемо поруч. У мене з собою куля-сюрприз на всяк випадок є, — Даша розкрила рюкзак в автобусі і показала розміром трохи більше курячого яйця металеве знаряддя. — У хрещеного для Алекса взяла, але і Кирила можу пригостити, якщо напроситься.

Хрещений у Даши — фокусник в цирку, ділиться з хресницею секретами і не відмовляє в допомозі. Дуже дивний і добрий дядечко.

— Для Марка теж не пошкодуй. Він найнахабніший з хижаків, — нагадала Ангеліна про третього із зграї любителів побавитися.

Шлях від зупинки до універа давався важко. Дорога все та ж, перешкод для проходу немає. Труднощі полягали в напрузі. Відстане або очікуватиме? Турбували ще косі погляди, яких раніше не помічала.

А зараз мені здавалося, що притягую увагу, немов магнітом. Недаремно та шатенка поглянула. Ох, недаремно. Раптом і з нею Зарiна поділилася моєю ганьбою? Ще з тим рудоволосим хлопцем, двома дівчатами, котрi хихикали, побачивши мене, а з тією компанією біля входу найвірогідніше, сміх посилився, коли ми мимо них пройшли.

— Мел, Мел, опритомній. Ми в універi. Ніхто не напав і не з'їв тебе, — поторсала мене Даша.

— І ми ще не знаємо, чи буде привід, — додала Ангеліна, озираючись на всі боки, — Ой, спокійно. Зробимо вигляд, що не помітили і пройдем повз.

Чудова перспектива.

Зграя стоїть навпроти лекційного залу, в який нам потрібно увійти. Передбачити, що просто заглянули на ветеринарів подивитися моя фантазія відмовляється.

Опускаю очі в підлогу і продовжую йти між подругами. Даша встигла дістати свою кулю. Ангеліна бурмоче щось заспокійливе. Але я-то знаю методи тигра. Схопить і потягне так, що і не вирвешся.

Крадькома кидаю погляд на Кирила, заздалегідь взнати, до чого готуватися. Виглядає кепсько, кошлатий, неголений, дивиться, ніби винувато і... і рушив до нас. 

— Прискорюємося, — поквапила подруг.

Доводиться загрозу обходити, дуже близько встиг підійти, але не покликав і не чіпав.

— Схоже на перевірку, як ти добралася, — прикинула Даша.

Гаразд, перевірив, розбурхав хворе серце і хай гуляє від нас подалі.

...Де тигр гуляв до їдальні не знаю, але я невчасно до підносів підійшла.

— Пам'ятаєш, як ми тут таємно домовлялися? — пролунав шепіт над вухом.

Ой, мамо! Злякалася так, що все повітря вийшло з видихом.

— Ти мене плутаєш з якоюсь ставкою. Я тоді зустрічалася не з негідником, отже, не з тобою.

Хай думає, що хоче. Але так мені легше зрушувати минуле назад.

— Пробач мене, бiляночка. Негіднику погано без тебе.

Гадає, мені легко збирати себе по осколках.

Розвернулася, уникаючи зустрічатися поглядами.

— Перестанеш до мене наближатися, тоді і пробачу.

— А якщо я доведу тобі, що в спорі був лише спочатку? Вигравати взагалі не збирався і тому не наполягав припинити твої таємні умови, — прозвучало взагалі не обнадійливо.

— Як? Попросиш Алекса і Марка похвалити тебе, чесну жертву хитрої Мелісси? Можеш, не старатися. Друзям твоїм і тобі не повірю. Або думаєш, я взнаю, як ти раптом передумав сперечатися і стане неважливим то, що використовував спочатку і правду приховав?

Перехотілося і їсти, і пити, збігла до нашого столу, не розуміючи, як подруги не помітили атаки тигра. Назвати в повному розумінні атакою складно, є з чим порівнювати. Не чіпав і услід не погнався.

Біля дівчаток стояли Алекс з Марком, чітко затуляючи огляд. Відмінно спрацювали хижаки.

— Відволікати більше не потрібно, — дала відбій, сідаючи на стілець.

— Мелісса, дай Кіру шанс, — попросив Алекс.

— Він не збирався вигравати, — приєднався до прохання Марк.

Ну ось, лише передбачила допомогу друзів і довго чекати не довелося. Нудно без мене зграї хижаків.

А на наступній перерві нудьгувати не довелося моїм однокурсникам...