Мелісса
Подруги обернулися до мене не стільки з докором, скільки запитуючи очима:
«Мел, ти з розуму з'їхала? Чому не попередила? Навіщо хижаків покликала?»
— Дівчата, у присутності добре знайомих нам хлопців виникла необхідність. Я хотіла зібрати вас всіх разом.
— Давно пора. Хоч хтось не дикий серед вашої трійці, — підтримав мою ідею Алекс, за що і отримав шматок сиру в стакан віскі.
— Яка у мене дбайлива мішень, — витягнув сир і миттю проштовхнув цілком в рот Даши, в той час, як вона хотіла про щось мені сказати.
Поки не почалася бійня, швидше починаю.
— Даша, встигнеш потім у відповідь помститися. Послухайте, будь ласка, — спочатку звернулася до подруг: — Я програла, дівчата. Спiр на курсовi для мене закiнчився.
— Коли ти встигла? — ахнула Ангеліна.
— Не сьогодні і не вчора, — в брехні більше плутатися не хочу, — Я зустрічаюся з Кирилом більше місяця. Спочатку ви самі знаєте, намагалася чинити опір. Але... Не встояла. Закохалася більше, ніж мріяти могла.
— І як ви? Де? Чому? — Дашка не могла від шоку навіть вимовити все, видаючи короткі, обривисті питання.
Раз вже зiзнання вирішила зробити таким, відповідаю, як є, при друзях Кирила.
— Ми таємно зустрічалися по моєму проханню. Кирило тут ні при чому. Пішла сама на обман ради спору. Так, ще одне. У мене не з'явилося жодної нової подруги. У цьому я теж вас обдурила. Пробачте, якщо зможете.
Дівчатка затихнули, переварюючи новини. Дашка не кидалася показувати три пальці. Ніхто не лаяв, і не поздоровляв. Без хлопців вони б не мовчали, і висловили все, про що думають. При Кирилі та його друзях не хотіли розбирань, і більшої ганьби, чим я сама себе вiгнала.
— Отже, ви разом? — хлопці, навпаки, підбадьорилися.
Ось тепер впритул почала спостерігати за Кирилом.
— Мелісса хіба незрозуміло вам розповіла? — підтвердив він друзям, без особливої радості.
У своїй обіцянці «тобі сподобається» — дуже хотіла отримати іншу реакцію.
Таємні зустрічі позаду. Чого ж мій коханий насупився?
— Ну що ж, Кир, я рад за твою... — зробив непомітну для подружок, але не для нас, паузу Марк. Кирило прикрив очі. — За твій успіх у коханні!
Закінченням викрутився Марк.
Кращі друзі у відкриту не здали. Та все ж помітно наш стіл розділився.
Подруги з образою дивились на мене.
Друзі Кирила з обуренням на нього.
Сумніви вже не просто міцніли, вони кам'яніли.
— Кирило, ти... переміг? Я виконала в якості ставки твої чекання?
Алекс схопився за голову. Марк почав, прикриваючись, показувати другу — мовчати. Мої, можливо, колишні подруги вимагали нормальних пояснень від зграї.
Невже і зараз брехати почне? У своєму рішенні мені хотілося побачити реакцію його друзів. При них він не зможе настільки низько впасти, принижуючись брехнею, тим більше після мого чесного зiзнання.
А може, мені здалося... І зараз отримаю від нього: «Досить вигадувати, Білянка. Ну і фантазія у моєї дівчини».
Хоч би так все і було.
Кирило роздратовано схопився з-за столу. При свідках викручуватися не став. І першим же прямим питанням, загасив останній вогник надії.
— Мелісса, звідки ти дізналася?!
— Не від тебе.
Коротка фраза вмістила в себе величезний біль.
— Я хотів потім все розповісти. Не потрібна мені жодна перемога, мені потрібна ти. Лише ти! — Поніс безперебійно виправдання, — Зрозумій, все було…
Перебила те, що і так ясно. Ми схоже проходили вже одного дня з биками.
— Всього лише розіграшем, спором на живу ставку. Я не настільки дурна, Кирило. Вірити не хотіла, але суть зрозуміла, — співучасникам спора додала: — Віддайте приз переможцю, він впорався з завданням ідеально. Всі методи використовував. Шкода, до суботи не дотягнув.
Зараз мені навіть здавалося, що після нашої першої ночі, правда спливла б сама i так. Даючи менi стусана під зад.
Кирило вчепився в мене і зібрався відтягувати від очманілих після стількох несподіванок друзів.
— Дай мені шанс все виправити, біляночка.
Відкинула наполегливі руки.
Сил слухати, сподіватися і вірити не залишилося.
— Більше не називай мене так. Просто ставка. Старатися більше не треба, Кирило. Святкуй перемогу і відпусти. Відпусти мене назавжди, хоч би заради тієї крихти приємного, що було між нами.
Вирватися змогла. Втекти вийшло лише завдяки везінню. Прямо під клубом стрибнула у від'їжджаюче таксі, і попросила водія заблокувати дверцята. Озираючись у вікно, я прощалася. З гіркотою роз'їдаючою серце... прощалася з першим коханням.
***
Чим обернеться перемога для Кирила і програш для Мелісси, ми будемо дізнаватися разом з героями...
#147 в Молодіжна проза
#1558 в Любовні романи
#760 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.09.2020