Глава 36

Мелісса

Зустрітися з подругами вдалося лише в клубі. Довелося навіть навчання пропустити. Вже де-де, а в універі виловити мене тигру не проблема. У будь-якому випадку сьогодні б зустрічі уникнути не змогла. Тому затягувати не мало жодного сенсу, напруга в мені лише зростала, і ледве стримувалася, щоб не зірватися, зберігаючи недомовленість в спілкуванні з Кирилом до вечора.

— Мел, ну як ти?

— Щось не виглядаєш веселою.

Приїхали подружки трохи пізніше, і займаючи місця за столиком, уважно розглядали мене стурбованими поглядами.

— Вечір лише починається, — постаралася згладити перше враження, — Встигну ще все.

— Сподіваюся, сьогодні обійдеться без зiткнення з парубкоподiбними, — розмріялася Ангеліна, посуваючи до себе папку з меню.

— Ні, не сподівайся, — Даша обернулася на вхід і зруйнувала мрії, — Вони тут. Тільки що увійшли.

Хто вони, ми зрозуміли без уточнень.

Повертаючись назад не сумнівалися, що побачимо саме зграю хижаків. Для мене дивуватися на відміну від дівчаток було нічому, проте нервовий мандраж так і забився всередині грудей барабанним дробом вірогідної небезпеки.

Все, про що я мріяла і вірила, дивлячись в очі коханого, знаходилося під великою загрозою. Зарiна вселила в мене не просто сумніви, вона відкрила завісу дивних збігів, яку я сама ж опустила так безтурботно.

Перетнулася коротким поглядом з Кирилом. Видно, що хлопець мій не в дусі. Вибір місця йому не особливо сподобався. Розуміла і знала.  Пробач, тигр, скоро зрозумієш, чому.

— Мел, а ти що замовляти будеш? — нагадала Даша, бо я зовсім забула зробити замовлення, коли підійшла офіціант.

— Все одно що, — взагалі нічого не хотілося, — Повтори своє і для мене.

Почула, що Даша забезпечила себе мідіями. Алексу краще не діставати сьогодні чарівницю. У нього-то якраз відмінний настрій, регіт чувся навіть на відстані. Марк теж виглядав задоволеним, кидаючи увагу на наш стіл. Зайняли хлопцi місця не дуже близько, довкола нас вже влаштувалися інші компанії.

Більше тягнути не змогла. Немає в мені стільки витримки. Скоро зуби почнуть стукати від напруги, тоді буде ще складніше зважитися.

— Дівчата, будь ласка, не тікайте завчасно, — попросила подруг.

— Доки не з'їм своє замовлення з місця не зійду, — пообіцяла Даша.

— Якщо думаєш, із-за Марка втечу, так не діждеться він. Дуже велика честь, — Ангеліна мене теж заспокоїла, рішучістю, котра раптово прокинулася.

Повільно піднімаючись, не стрималася.

— Даша, Ангеліна, краще, ніж ви у мене подруг ніколи не буде. Просто хочу, щоб ви знали про це.

Відреагували без взаємної радості.

— Перевір, що там у неї в Мохіто підлили, — спохмурніла Дашка, киваючи на мій келих.

— Наче нiяких добавок, м'ятою пахне, — понюхала і зробила ковток Ангеліна.

Даша теж спробувала і задумливо прослідила, як я відходжу від нашого столу.

— Мел, куди ти? — розчула вже на відстані.

Скоро взнають відповідь.

Наблизилася до столу зграї хижаків.

Всі розмовоньки хлопців ураз припинилися. Точно не чекали моєї появи. Переді мною до них наближались чотири дівчинки з розряду “крихіток”, так обличчя не виглядали настільки здивовано.

— Привіт, — спочатку привіталася, — Адже ви все одно стежите за нами. Пропоную скоротити відстань.

— Не зрозумів? Заважаємо вам? — насторожився Алекс, не чекаючи нічого хорошого.

Спеціально уникала дивитися на Кирила, повністю звертаючись до його друзів.

Відчувала. Ще і як відчувала на собі його пронизливу увагу. Але зберігаючи мою умову для стосунків, він мовчазно чекав, що буде далі. А може і зовсім з іншої причини.

— Запрошую вас за наш стіл. Самі розумієте, у ваших інтересах, — рукою вказала конкретно на Марка і Алекса, — Поводитися пристойно. Мідій на всіх вистачить.

— Вечір лише почався, а несподіванки самі падають на голову, — підхопився тут же Марк, і за ним усi хижаки.

Умовляти або запрошувати по два рази не знадобилось. Алекс з Марком понеслися попереду мене. Кирило уповільнив крок, і шепнув мені, доставляючи додаткову порцію страху для правди:

— Що ти задумала, кохана?

— Тобі сподобається, — не турбуючись, що нашу розмову почують, відповіла не знижуючи голос.

Усi зайняли місця так, як я і очікувала. Само собою, Марк зрушив Ангеліну, ну хоч не розвалився нахабно, як минулого разу. Дашка пихтіла поруч з Алексом, а той хвалився, що бачить її наскрізь.

Для нас з Кирилом залишалися місця навпроти або разом, якщо сісти впритул. Мій хлопець чекав, що виберу я. Але у мене були інші плани.