Глава 35/1

Кирило

Побачення з Меліссою відмінилося. Бух! І курсова звалилася раптово. На таємному місці сама запропонувала до озера поїхати в кінець міста. Там теж у нас одне з містечок знайшлось. I ось, минули дві лекції — відбій, Кирило, навчання важливіше, ніж озеро.

Все розумію. Моя білянка повинна стати Айболітом з дипломом. Сама не захоче — змушу. Кому ж ще тварин рятувати. У неї немає мінливості, куди подує вітер. Жодне з побачень не зривалося. І я підлаштовував графік стажування під свою дівчину.

Все так і було до сьогоднішнього дня.

Умовив себе, що нічого, буває. Поміняти дні не проблема. Стажування проходжу у фірмі батька. На графіці плюси закінчуються. Вимоги до мене по особливому блату. Отримую частіше за інших. Не зарплатню, нi. Прочухан від начальника.

Разом з Алексом відправилися в офіс. Перемкнутися нормально не міг. Відповіді білянки на повідомлення відрізнялися від звичних. На дзвінки взагалі не відповідала. Чуття напружено гуділо. Коротше, ковбасило помітно для всіх.

Спочатку батько вимагав витягнути шило з дупи і закінчити з рекламою для сайту. Пізніше мене Алекс в сказі звинуватив.

— Запитати вже нічого не можна?! Збісився, чи що?

Кинув в мене блокнотом у відповідь. Я в нього перед тим ручку, вона легша.

— Запитуй здалека. Не треба до мене наближатися!

Лише діждався на відповідь від Мелісси і на тобі, закортіло йому.

— Захочеш до мене звернутися, теж не наближайся, — друг психанув.

А я ще більше!

«Кирило, я завтра йду з подругами в клуб. Пам'ятаю, що ти одну не хочеш відпускати. Приходь з друзями».

Ну дiдька лисого.

Знову весь вечір підходити буде не можна. Конспірація на всю голову. Офігенно час проведемо.

Хто придумав дівич-вечори — на очі мені доки не попадайтеся.

— Алекс, — покликав ображеного друга.

Морозиться. Довелося вставати і до нього підходити.

— Як тобі ідея завтра в клуб махнути?

— Ручкой в лоб теж отримати хочеш? — підняв зі столу мою, кинуту в нього, із загрозою.

Ось вже злопам'ятний.

— Не хочеш і не треба. Там буде твоя мішень, — подражнив його, — Мідії замовить та побільше. А тебе немає, пригощати нема кого. Полізе в чужі кишені.

— Хай хоч каракатиць, — Алекс клюнув відразу, — Фокуси її миттю розкрою. У кишені золу насиплю і буду в обидва стежити за Дашей. Дзвони Марку, порадуй швидкою зустріччю з дочкою коханої Горгони.