Глава 35

Мелісса

Дома на курсову налаштуватися не змогла. Думати про одне, а робити інше, в моєму випадку виглядало — встромлятися в монітор і зависати. Відклала марні спроби на самий найближчий час. Спочатку зроблю свою, і дослідним шляхом приступлю до інших.

З курсовими я хоч якось розібралася. Програла, значить, мої. Менше всього зараз хвилювало, залишуся в програші одна або додадуться подруги. Та чи залишаться подругами після зізнання? Вже і в цьому сумнівалася.

Найбільш болюче за все давалися думки щодо Кирила. Серце не вірило, не хотіло приймати жодних розумних доказів мозку. Так я і кидалася, вважаючи себе дешевою ставкою. У інший момент — улюбленою дівчиною.

Три тижні чекати для того, щоб перевірити?

Кине, буде перший варіант.

Залишиться зі мною — другий.

Але є ще й третій... його бажання пограти трохи довше.

Для мене жоден не годиться. Зірвуся і видам все в першу ж зустріч. Поруч з тим, кому готова ось-ось віддати всю себе без залишку, емоції приховувати ніколи не виходило.

«Передай своїй курсовій, що завтра ти їй не дістанешся. Мені шкідливо для здоров'я довго не бачитися з коханою. Весь вечір на взводі. Дуже сумую по тобі, моя маленька біляночка».

Пощастило, що не подзвонив, і не бачить, як я притискаю до себе мокрий від сліз телефон.

«Відповім трохи пізніше. Я теж скучила».

Навіть повідомлення моє роздвоїлося. Все ще вірити не хочу, і справді, сумую дуже-дуже. Але для відповіді мені потрібно вирішити, як правильно поступити.

Ангеліна подала сигнал вийти у відеочат. Підмивало відхилити, скосити на хворобу. Загалом, брехати, як завжди. А потім цим пишатися, як уміло замітаю сліди. Ганьба для нашої трійці, що тут ще додати.

— Дівчатка, опитування проводили після мого уходу? — так я почала, хоч з чогось, коли вийшла на зв'язок.

— Ага, проводили, — виразно кивнула Даша, — Запитували, що у Мелісси трапилося. А ми два бали отримали. Не знали правильну відповідь.

— Мел, у тебе очі червоні. Ти плакала? — помітила через монітор Ангеліна.

— Настрій з серії: добийте, щоб довго не скулила, — відмовлятися не стала.

Подруги знають, яка я, і бачать.

— Якщо Зарiна дала привід скулити, так ми їй влаштуємо веселе життя. Довго гикатиме замість сміху, — знайшла швидко вихід Дашка, трохи розбавивши мою вогкість.

— Вона, звичайно, гадюка. Але справа зовсім не в ній, — до нашого спору Зарiна вже точно не відноситься ніяким боком. — У мене багато всього накопичилося. І я хочу розповісти вам про все при зустрічі.

Заперечувати ніхто не став. Знайшовся інший привід:

— Що б не сталося тобі потрібно підбадьоритися. Ми і самі вже не відстанемо, ще встигнеш приголомшити новинами.

Хто б сумнівався. Даша довго чекати не буде.

— А давайте сходимо кудись розважитися? Мел скулити перестане. Поговоримо нормально, — запропонувала Ангеліна спосіб підбадьорення.

Дашка підхопила одразу:

— Підтримую! Мел, називай, куди більше хочеться, туди і підемо. Кіно, парк, піцерія — все для тебе.

Тепер зрозуміло, чому подруги кращі?

Вони розуміють, що справа серйозна і замість розпитів — вигадують, як підтримати.

Проблема полягала в тому, що моє бажання не збігалося з прогулянкою. Вибір куди нам сходити порожній. Розібратися з Кирилом. Відкритися дівчаткам. Лише так я бачила найближчі події.

Але якщо моїм подіям допомогти...

Чи зможу? Іншого виходу немає.

Подруги, самі того не знаючи, підказали мені рішення.

— Я хочу піти з вами в студентський клуб. Туди, де ми були минулого разу. У клубі точно підбадьорюсь.

Таким назвала свій вибір.

— Начебто, тобі не сподобалося там, Мел, — здивувала Ангеліну своїм бажанням.

— Хочу зробити останню спробу, — взагалі не брехала.

— Скажеш теж, останню. Нормальний клуб. І морозиво там смачненьке, — посміхнулася своїм спогадам Дашка, — Аби оливками не кидалися, а то мідіями знову ділитися доведеться.