Глава 34

Мелісса

Лише не так. Не при Зарiні. І не від неї.

Відкрити таємний зв'язок кращим подругам я повинна сама.

Відчуваючи себе на межі великого провалу, на одному волоску, або всього лише недомовленою фразою Заріни, нестримно летіла на вулицю. Озиралася, щоб гадюка не відставала. Намагалася знайти пояснення, чому вона все ж не видала з ким я рятувала собаку. Невже і справді просто на прохання?

Як би там не було по поверненню питань не уникнути. Вигадувати нову брехню? Вивертатися і приховувати участь Кирила? А потім при кожному зіткненні із Заріной лякатися, ось так, як зараз.

Все. Вирішено. Поспілкуюсь з гадюкою і вийду з нашої дівочої суперечки. Обережно зізнаюся, підготую подружок. Увечері приголомшу радісною новиною Кирила, що можна тепер не ховатися. Адже він цього лише і чекав.

Ну ось, накрутила себе, як завжди. А все не так погано, як здається.

Програш заради справжнього кохання — це ще більший виграш. Фуух. Сама вже заплуталась в павутині секретів. Нічого-нічого, розплутаюсь. Головне, знайти любов пощастило. Будь-хто скаже, що це саме цінне.

— Давай, запитуй, чого хотіла? — зупинилася позаду будівлі.

Шпигунські замашки на обличчя. Можу навіть працювати ветеринаром під прикриттям, якщо такі посади існують.

— Далі ти не могла мене відвести? — незадоволено зморщилася Зарiна, але швидко взяла себе в руки, — Так що там з псиною?

Я чекала, що почне з іншого, але не самій же запитувати.

— З собачкою все гаразд. Оселилася тимчасово в притулку тварин, поки не знайдемо господарів. З напарником перевірили стан здоров'я, визначили приблизний вік дещо більше року.

— Зрозуміло, жити буде, — сприйняла байдуже, — Краще поясни, чому ви з Кирилом на магістралі поводилися дивно? Навіщо взагалі псину виловлювали?

Що їй незрозумілого?

Навіщо виловлювали або чому з Кирилом?

— Жалко було собачку на проїжджій частині залишати. Сама вона вибратися не могла. Кирило теж зглянувся і допомагав мені, — раз вже дісталися до мого хлопця, вважала потрібним розставити крапки: — Коли ти до мене раніше підходила, я казала правду. Зараз все змінилося. Ми разом. Ну ти і сама, напевно, вже зрозуміла.

— Ні, Мелісса, не зрозуміла, — підійшла ближче, і погладила мене по плечу, начебто як дружньо, але я сіпнулася назад. — Про те, що у вас каламутні стосунки помічала і раніше, — продовжила вона, — Мало хто з наших пропустив, як Кирило бігав за тобою. Та й ваши переглядання в їдальні впадали в очі.

— Тоді, що... що тебе дивує?

Ще збивав з пантелику її співчуваючий погляд. Роздратування і злість від Заріни ближче для мого розуміння.

— Дивує мене багато чого, — закотила вона до піднебіння очi, — Наївність в твоєму віці. Дурна довірливість. А хочеш дізнатися, що більш всього?

Якщо дам відповідь — не хочу, вона відстане? Навряд чи. Ну і я мучитимуся, що не взнала, ким ще гірше за наївну дурепу можу бути. Послати і потім встигну.

— Почала, так договорюй, — поквапила її.

— Більш всього я не просто здивована, а приголомшена, чому Кирило собаку пошкодував, а тебе нi. Бідна, бідна дівчинка. Ти, напевно, розмріялася, що такий перспективний красень ліг до твоїх ніг? Нікому не вдавалося хижака до себе прив'язати. А ти змогла. Ти краща. Бігає за тобою один з найпопулярніших хлопців універа, отже, так і треба. За ким же ще, як не за тобою.

— Зарiна, ти не охрiнiла часом? — розлютилася я, — Хочеш на моєму місці бути, так і кажи. Менш за все потрібні твої співчуття.

Ніхто мене тепер не переконає, що вона — друзяка для Кирила. З дівчатками не б'юся, але зробити виключення заради кандидатури в "Міс" хотілося.

Зібралася піти від ненормальної. Ну її, прибиту.

Почала відходити, а в спину продовжувалося:

— Мелісса, ніхто не захоче бути на твоєму місці. Тебе ж розіграли як найдешевшу ставку.

Зі всього зачепило слово «розіграли». Кирило і розіграші для мене поняття близькі. Мій хлопець по ним майстер. 

Повертаюся.