Глава 33/1

Мелісса

Далі день складався дуже добре. Встигла на таємному місці побувати. На відміну від минулих зустрічей, сьогодні сама запропонувала. До того хотілося побачити Кирила, доторкнутися до нього, сказати, як я його кохаю і почути у відповідь, що теж кохана, жодних сил стриматися не було.

У їдальні посмішку ховати не вдавалося. Немов зсередини в мені все розквітало, парило в невагомому квітковому танці, і ніколи я ще не відчувала себе настільки живою у своєму маленькому світі. Там, де є Він і Я.

— Мел, ти вся ніби світишся, — помітила Ангеліна, а перед нею і Даша теж запитувала, яку пілюлю радощів я проковтнула.

— Зі мною поруч кращі подруги і погода чудова. Що ще потрібне для щастя?

На «що ще потрібно» кинула погляд крадькома. Мій тигр сміявся в компанії своїх друзів і пари однокурсників, тих, що я часто бачила з хижаками.

Подруги теж жартували, ранкові неприємності вляглися. Але мені стало якось невесело. Закрався сором перед дівчатами. Краще б я зізналася тоді, на самому початку. Раптом до кінця весни так ніхто і не проявить себе в парі? А я тягнула даремно? Будуть вважати обманщицею, хоча ким ще можна мене рахувати.

Ось в таких приблизно сумнівах, як поступити далі, у мене промайнула ще одна лекція.  Варто було нам вийти з аудиторії... Ранкові неприємності повернулися.

Даша відразу віднесла до себе.

— Нічого собі! Зарiна до мене прибула на розбiрки. Я ж не змовчала тоді, і теж обізвала стерво "гадюкою" при всіх.

У чому-чому, а в відповіді від бойової подруги я не сумнівалася, також як в тому, що при Зарiні вона і вигляду не показала, як засмучилась.

Не чекаючи доки її величність до нас підійде, Даша рушила сама назустріч. Ми з Ангеліною не відставали. Трійця будь-яку гадюку знешкодить швидко.

— Чому без корони прийшла? Я тут зібралася в реверансі спіткнутися, — вибрала роль нападаючого Дашка.

— Через свого язика скоро спіткнешся. Самий кращий кадр зіпсувала, дурепа, — насміхаючись, гадюка зміряла подругу зневажливим поглядом. — Робити більше нічого мені, нiж до тебе підходить. Я тут по іншому приводу.

Гм... Мені здалося або Зарiна мені мило посміхнулася?

— Не затримуємо, — потягнула я Дашу, хотілося скоріше піти від неприємної особи.

Зарiна ткнула в мене пальцем.

— Мелісса, постій, — млин горілий, не здалося. І голосок солодкуватий, з Дашей вона розмовляла грубо. — Привід є, я по проханню з тобою хотіла зустрітися.

— Якому ще проханню? — взагалі не зрозуміла.

Подружки поставили те ж питання.

Вчимося на різних факультетах. Кирило не міг нічого передати через «друзяку» в спідниці. Загального у нас великий і жирнючий нуль.

Причина знайшлася і змусила здригнутися.

— Три дні тому ти на магістралі рятувала якусь псину. По описах відразу здогадалася, що ти. Так от, мама просила взнати, як собака себе відчуває?

— Мел, про що мова йдеться?

— Чому ми не знаємо?

Слова подруг пропустила тимчасово мимо. Зарiна знає не лише про мене, але і…

— Підемо зі мною, все розповім про собаку, — махнула їй. — Скоро повернуся, — лише і видавила подружкам перед тим, як піти, не наважуючись зустрічатися поглядами.