Глава 32/1

Мелісса

— Ти на мене дуже злишся? — не могла я їхати в мовчанні, серйозність, частіше всього веселого тигра, лякала.

— А ти станеш від цього меншим Айболітом?

— Навряд чи вийде, — призналася, як є, та і пробувати не хочеться.

— Ну ось, на що мені злитися, якщо полюбив тебе таку.

Так приємно прозвучало. Треба буде нагадати йому, коли помітить сліди після собачки.

— Але навіщо псині лізти на дорогу взагалі не розумію, — обурився він далі, — У мене одного дня кіт стрибнув перед колесами. Три дні потім в себе прийти не міг.

У горлі зібрався кому. Швидко уявила результат. Запитала насилу:

— І що з котом, він мучився?

— Прийдемо до моїх батьків, сама у нього запитаєш. До цих пір котяра мучиться, поки не переїсть до відвала, ніколи не заспокоюється. На кабана вже схожим став мамин улюбленець.

Тепер картина уявилася з іншим результатом. Черствий до тварин лише з вигляду Кирило насправді добрий. Зглянувся над котиком.  Стоп.

— Чому ж собачку хотів вигнати?

— У батьків вистачає тварин. До себе забрати не можу, я ж лише ночувати приїжджаю. Навчання, стажування, тренування по брейку, зустрічі з тобою, — відзначила для себе, що загулів з дружками не назвав, — Осілий стиль життя мені поки не світить.

У розмовах дісталися до притулку. І навіть там мене Кирило здивував. Не так щоб повністю…

Сторож лише двері встиг відчинити, Мачо висловив все, що думає з приводу нас.

Про мене з пташиною любов'ю, цілуватися ліз.

Кириллу — напрям куди йти, бажано поглибше.

— Мачо нудьгував просто, не сердься, — відтягнула загрожуючого тигра вкоротити дзьоб шкідливій папузі.

Здивував мій парубок пізніше. Адже не сторожа звати на допомогу. Тримав собаку, поки мила. Допоміг місце підготувати. Не квапив мене, і був весь час поруч. Навіть осел оцінив, вперше розвертаючись до малознайомого гостя передом.

Весь час шукала найвдаліший момент. Момент зривався. Потім, щоб ніхто не заважав. І теж нічого не виходило.

Тут нам точно ніхто не перешкодить. Ну якщо на гавкіт не звертати увагу від найгорластіших собачих співців і мопса, що висить на нозі тигра. Обстановка на любителя. А це означає…

— Кирило, зараз взагалі не ворушися і замри. Це дуже поважно!

— По мені знову хтось повзає? — прошепотів насторожено.

— Окрім мопса нікого, — скоріше заспокоїла, а то ще небагато і брюки скине. — Пам'ятаєш, ти попередив сьогодні про сюрпризне таємне побачення? У мене теж є для тебе дещо.

— Протиотрута?!

Ого, запити. Від такого ніщо не допоможе — мені ж не допомогло. Розтанула і надихатися не можу, варто лише поглянути в пускаючі стріли сірі кристали його очей.

Підійшла з іншою від мопса сторони і міцно-міцно обійняла.

— Я теж тебе люблю, мій ненаситний тигр.

У планах було ще пару красивих фраз про піднебіння і зірки видати.

Не дали.

— Діждався, слава Господи!

Підкинув мене на руки. Наші свідки, собаки і осел, оглушили поздоровленнями. Мопс в шоцi втік. Напевно, теж від радості.

Прощаючись біля мого будинку якось особливо важко давалося розлучитися. Безумні поцілунки і ласки навіть через одяг дражнили і зводили з розуму нас обох.

Притискаючись до коханого, я відчувала його бажання. Моє видавали тихі схлипи. З кожним днем він ставав все сміливішим і терпляче підштовхував до нашого першого разу.

— З завтрашнього дня цілуємося через скафандр, а я одягну кольчугу на Шпагу Чемпіона, — попередив сиплим голосом, — Можу ще на північний полюс махнути.

— Якщо до вихідних не виїдеш, тоді я подумаю... як проведу суботній день, — виголосила загадково.

Називати все своїми іменами соромилась, і в такі моменти відчувала, що мені і самій північний полюс би став у пригоді.

— Мелiсса, якщо лише із-за моїх жартів і натяків, то я готовий чекати довше. Все одно нікуди від мене не дінешся.

Нi щоб взяти мене "на слово" про суботу, перекидає на довше. Зрозумій чоловіків після цього. Особливо таких заклопотаних і дбайливих одночасно.  Перш ніж піти лише пригадала, вилетіло з голови в круговороті другої частини побачення.

— Жінка з фіолетової машини, з якою ти розмовляв, вона твоя знайома?

— Так, пощастило нам. Взнала мене і зупинилася, — підтвердив знайомство, — Це мати моєї однокурсниці. Бачив її на днях народження доньки, і в універ приїжджала на конкурс підтримати.

У сумці задзвонив телефон, далі ні про що не встигла запитати. Папа нагадав, що за північ перевалило, а доньки все нi та ні.