Глава 31/1

Мелісса

Увійти я увійшла, та так і застигла на місці.

Якщо тут окремий зал, сторонніх не буде, тоді чому за нашим столом люди сидять?  Чому за нашим? Стіл тут один!

— Мам, пап, як і обіцяв — привів свою дівчину, Меліссу, з вами познайомити, — підвів мене ближче Кирило.

Капець!  І це нічого такого?!

Від шоку ледве не вилаялася випадково. Ось до чого сюрпризи тигра доводять. Совісті жодної немає. Косить під зразкового синочка. Проте я виглядаю, начебто зібралася в продуктовий магазин, після господарського навідатися.

— Добр-ридень, — витягла кліщами з себе.

А може, розіграш знову влаштував?

Підтвердження в зворотному побачила у високому статному чоловіку, Кирило дуже на нього схожий з накидкою в двадцять з гаком років.

Батьки Кирила вийшли до нас ближче. Привітно віталися зі мною, розгубленою. Мама обійняла. Батько наїхав на сина, щоб дівчину не лякав. Так йому. Мало тільки, потім додам.

Після знайомства влаштувалися за столом. Очі у мене все ще сіпалися нервовим тиком, але бігали швидко по тарілках. Блюда приголомшували різноманіттям. Чого тут лише не було. Салати в незвичайному оформленні, крупні восьминоги, устриці і навіть здоровенний лобстер. У моїй родині звикли до їжi простішої, і багато що ніколи не пробувала. Ну і тут не збираюся. Ганьбитися ніяк не можна, і так батьки Кирила, напевно, думають — привів якусь квочку.

Батько сімейства, Петро Романович, підняв першим тост:

— Річницю нашого весілля ми хотіли відзначити у вузькому крузі. І дуже радi, що син познайомив нас з тобою, Мелісса.

— Поруч з такою скромною дівчиною телепнем бути перестане, — з великою надією звернулася більше до мене Тетяна Сергіївна, мати телепня.

Підняли келихи, і Кирило мені шепнув:

— Бачиш, як ти мені допомогла? Телепнем бути перестав.

Ах ти ж нахаба! Перестав він.

У якому місці, хотілося б знати?

Рано ви звання зняли, так і тягнуло виступити наступним тостом.

Замість шипіння послала Кирилу милу посмішку помічниці. Це такої, яка завжди готова руку відкусити. Могла б, зуби гострі, але відкушувати не стану. Руки тигра мені ще згодяться, чим же обіймати тоді буде.

Та і сам він... З усіма своїми заскоками ненаситними для мене... самий-самий коханий. Всі думки мої вкрав, спокій і терпіння. Замість того, поруч з ним, відчуваю себе трохи безумною, настільки розпирає від щастя.

Доведеться знижку зробити «по акції для улюблених хитрунів». Наполовину пробачу “сюрпризне” таємне побачення. Тим більше батькам сподобалася, і квочкою не вважають. Ще прийшовши в себе після зустрічі, навіть приємно стало, що познайомив. Отже, серйозно відноситься, хоч і телепень. Хі-хі.

Далі також приємності почалися — для мене, не для тигра.

— Як же ви познайомилися? — поцікавилася Тетяна Сергіївна.

— Еее... так, якось випадково вийшло. Побачив Меліссу і зрозумів, що жити без неї не можу.

Брехун, хоч і улюблений. Заливає з півоберту.

Прийшла моя черга половиною знижки розплатитися.

— Нас же тоді Годзілла познайомив, пам'ятаєш? — подала воду, а то мій хлопець щось закашлявся. Не зупиняючись, продовжила: — Дуже наполегливо радив мені звернути на Кирила увагу. Я соромилася, не наважувалася спочатку спілкуватися.

Батькам моя розповідь сподобалася набагато більше, відразу видно, кому тут довіряють.

— Годзілла, ваш загальний знайомий, як я зрозумів? — Петро Романович вирішив уточнити.

Щось тигрові зовсім погано стало, помітила, як ногу почухав під столом.

Кинув на мене питальний погляд, але я ж скромна дівчина, мовчазна. Хай сам викручується.

— Так, вчиться у нас студент з таким прізвищем на факультеті Мелісси. Ми не те щоб сильно знайомі, бачимося інколи в універі. Мелісса його більше знає, — відмазався, як зміг, перекидаючи стрілки на мене.

Непогане підвищення для хом'яка. Може ще вiдмiнником стане.

— Головне, що познайомив. Добрий хлопець, видно, — мама вже полюбила Годзіллу, — Друзі Мелісси і твої друзі, син. Тепер частіше спілкуватимешся з Годзіллою.

Золоті слова!

Це вони ще про Мачо не знають. З ним Кирило теж бачиться, і в суп обіцяє кинути при кожній зустрічі.

— Вони майже подружилися, — вирішила все ж таки допомогти своєму хлопцю, бо він почав заплутуватися через вигадки, — Годзілла привіт Кирилу передавав, і ще те, що хоче погуляти з нами в компанії.

Чого не зробиш в якості помічниці — ще раз подала води.

До полегшення тигра, червонiючого від щастя зустрічі з новим другом, тема перейшла на моє навчання, а після, як у мене завжди буває, на тварин. Коли люди взнають, що я майбутній ветеринар, зараз же згадують своїх вихованців. А такі в будинку батьків Кирила є — дві собаки і кіт.

Тетяна Сергіївна показала фото і запрошувала в гості. Батько на все кивав зi схваленням, підколював сина, мене хвалив. До кінця вечора вже не соромилася та куштувала морські делікатеси, відчуваючи себе серед своїх.

Виїхали з ресторану, коли вже зовсім стемніло. На вулиці дощ розпочався. У салоні тихо лунала музика. І я не могла заспокоїтись після усiх вражень.

— Чи не можна було нормально попередити? Навіщо на таємному побаченні влаштовувати таємницю в квадраті? Не бережеш ти мої нерви.

— Зараз подумай і чесно скажи. Якби знала заздалегідь, менше б хвилювалася? І точно погодилася, не почала мені тикати умови?

Звичайно, нi…

Та-ак, подумати ж треба спочатку. Пригадала з початку сьогоднішній день, і спробувала уявити себе з офіційним запрошенням. Усе знаю, готуюся спокійно, приїжджаю в святковому одязі.

Повірить?

Чесність виглядає по-іншому. Та я б з розуму сходила, цілий день як на голках стрибала. Раптом щось не те зроблю, не сподобаюся, Кирила втрачу. Напевно б включала задню та вигадувала причини не їхати. У перший раз знайомитися з батьками хлопця навіть звучить якось страшнувато.