Глава 31

Мелісса

Все не те, не те, не те. Відкинула спідницю до двох платтів і трьох блуз. Невже так складно назвати місце, куди ми поїдемо? Лише і знає, як нерви мотати бідненькій дівчині. Ось скільки всього переміряла. Сил жодних не залишилося.

«Якщо назву тобі таємне місце, Біляночка, тоді воно перестане бути сюрпризом».

Хоч би натякнув, чи що.

Приблизно так і попросила.

«Знадобиться твоя допомога в одній справі. Нічого такого. Обіцяю, все буде добре».

Обіцянка обнадіяла, допомога насторожила, а розуміння, як було на нулі, так і залишилося.

Де нас лише не носило протягом двох тижнів. По покинутих скверах гуляли, за містом пікнік влаштовували, в кінотеатрі на даху ще раз побували, якось навіть в музей занесло. Мене там попросили поводитися скромніше і не заважати екскурсії. А я-то при чому? Лише один з нас міг додуматися біля древніх кісток динозаврів приставати і пританцьовувати. Екскурсоводові набридло самому з собою говорити, вся його група замість кісток розглядала мій експонат.

— Мелісса, до тебе гості, — заглянула до мене в спальню мама.

— Як гості? Кого там принесло?!

Мамо так швидко сховалася в коридорі, що і відповісти не встигла.

У розгубленості забігала по кімнаті. Невже подружки? Що робити, як бути? Вчора вже приходили. Дуже їх люблю, але не сьогодні.

Прислухалася через двері і зрозуміла, хто до мене завітав.

— Вона дуже рада, що ти приїхав. Так чекала, так чекала.

Не вистачало мамі ще додати, що я сорочку хрестиком вишивала і хліб з сіллю півночі пекла для зустрічі з претендентом мене сплавити.

Довелося прискорюватися в зборах. Найбажаніший для мами гість очікує. Лише і вислуховую останнім часом, який Кирило гарний хлопчик. Батько ще не проникся, але нещодавно видав, що теж в ранній молодості танцювальний кружок відвідував.

Проте мені дістається: Мелісса, не ображай парубка, не лайся, не злякай і все в такому дусі. Жодно справедливості.

В останню мить так подумала, якщо таємне місце не назвав, то і хвилюватися не треба. Значить, нічого особливого. Погуляємо еее... та неважливо, де. Головне, що удвох, без всяких перешкод і зайвих очей, хоч відпочинемо від напруги в універі.

Вийшла з кімнати в зручній простий спідниці, яку одягаю часто на навчання, і новенькій футболці з малюнком кошенят. Легкий макіяж і зібране волосся у високий хвіст — красуня готова. Останнє похитнулося, коли побачила Кирила, перегортаючого сторінки в альбомi з моїми дитячими фотографіями. Як відчувала, що треба заховати подалi.

— Дякую, Олена Іванівна. Наступного разу продовжимо. На цьому фото відразу видно, якою Мелісса стане, — сміючись показав туди, де я в п'ять років тягнула у дворі кота за хвіст, вважаючи, що його потрібно лікувати.

Кирило встав зі стільця, даючи розглянути себе трохи краще. У бiлiй сорочці, класичного стилю брюках, засліплював загадковою посмішкою на свіжовиголеному обличчі.

Щось тут не так!

Найчастіше я хоч якось вбираюся, а він взагалі не морочиться. Сьогодні все навпаки.  Матуся побажала нам приємного вечора. Сподіваюся, таким і буде. Якщо б не квапив мене тигр, невідомо куди, я б ще разок переодягнулася.

А так, змирилася, адже все одно будемо удвох. Футболочка моя тигрові сподобалася, поки в ліфті спускалися, ковзав по ній не припиняючись, всіх кошенят перерахував.

В дорозі жартами і розмовами відволікав. Запудрювати мізки Кирило добре вміє. Але я не велася, і все будувала припущення, палаючи від нетерпіння.

— Машину допомогти помити? Прибирання? Продукти купити? Факультети у нас різні, з навчанням, навряд чи. Ааа, щось в офісі на твоєму стажуванні знадобилося?

Вголос перерахувала, все що в голову приходило.

— Гм, в рабство тебе брати не планував. Але після такої принадної реклами, можу і передумати, — хитренько примружився.

Зрозумів по мені, що зараз отримає, і показав вперед.

— Ми на місці, вже приїхали.

Місце як місце. Так би і пройшла мимо. Ось тiльки я не одна, а ми нікуди далі не вирушаємо. Біля входу в ресторан навіть я зі своєю догадливістю перестала сумніватися, куди мене збираються затягнути.

— З яких пір запрошення в ресторан допомогою називається?

Даремно його не стукнула в машині. Перед швейцаром у фраку, що відкрив нам двері, незручно. Чоловік не зрозуміє.

— У такому вигляді не хочу йти, — запанікувала, — І раптом нас хтось там побачить?

— Ми будемо в окремому залі. Там сторонніх немає, — продовжував тягнути далі. Перед дверима зупинився. — Послухай, Мелісса, вигляд твій ідеально личить. Сказав би більше, що я думаю, ммм... а ти почервонієш.

Можна подумати від піддражнювань побіліла!

Кирило ніжно провів великим пальцем по моїй нижній губі, бiльше обпалюючи, нiж заспокоюючи. Прошепотів декілька приємних слів, і як мене любить.

Обурюватися більше не хотілося. Розтанула, пригорнулася, обійняла. Все відкладала і не вирішувалася, а зараз моє серце попросило нарешті освідчитися...

Лише встигла рот відкрити, Кирило швидко перехопив мою руку і рішуче повів всередину.