Глава 29/1

Мелісса

— Ви що творите, вiдморозки? — грізно наїхав на команду в тільняшках, підбігаючи Кирил. — Мелісса, ти як? Йди до мене, моя дівчинка, — це вже мені, зриваючимся голосом.

Здуріти можна, як часто змінюється сценарій.

— Тут всі свої, Кирил. Чого мені до тебе йти? Один хоче собі забрати. Іншому віддала гаманець. Цьому, — показала на Косого, — Телефон мій сподобався. Не те що бики перебірливі.

Бугай підтримав:

— Вали звідси, поки я добрий. Ти чув, що тебе послали?

Косий і Зубатий подалися вперед, затуляючи мене від Кирила.

Таланить мені на шоу останнім часом.

— Це не розіграш, Мелісса. Тоді був лише один раз. Більше не повториться. Я точно не знайомий з відморозками.

Команда в тільняшках нічого не зрозуміла, чи робили видимість.

— Та хлопчак взагалі охринів! Відморозки ми для нього і ублюдки, — розлютився Бугай, вибігаючи вперед. — Лялька сама на все погодилася. Що незрозумілого?

— Ось що!

Кирил з розмаху вмазав кулаком в око Бугаєві. Той заричав і теж двинув. Навіть це мене не стривожило. Зараз мій начебто “рятівник” підстрибне і всi троє розлетяться в різні сторони. Благатимуть більше не чіпати, так-так-так.

Ох-х, лишенько... Нi-i!

Подальше переплюнуло будь-який сценарій.

Кирил встояв після удару і тепер зчепився з бугаєм. Встиг відхилитися від нової подачі. Почав підбивати під ноги, але і противник не позіхав. Удари ставали жорсткішими, та так, що обидва впали на асфальт.

Тут вже я зовсім злякалася. Кинулася до Кирила, і до мене дійшло — кров, сила ударів...

Боже!!!

Він все ж таки мене мене рятує.

Косой кинувся на допомогу Бугаєві. Якщо один на один перевага була на стороні Кирила, він майже вирубав противника. Зараз бій пішов не на рівних. Другий раз за сьогодні стукнула по лисині, хоч чимось намагаючись допомогти.

Зубатий відтягнув мене убік. Вирватися з чіпких лап не виходило. Я кричала, звала на допомогу, кусала за руку Зубатого. Але допомога не з'являлася. А Кирило тримався з останніх сил.

— Відводь її на причал, — прохрипів Бугай.

Зубастий мене смикнув і мій новий крик обірвався.

До нас підлетіли БИКИ.

— Чого повзли так довго? — не припиняючись боротися, запитав Кирило.

— Мама подзвонила, — відповіли хором двометрові синочки.

Через хвилину Зубатий валявся під ногами. Туди ж скинули Косого. Кирил сам закінчив з Бугаєм, погрозивши, що такі відморозки тепер не відмиються. Бик з чупринкою кожного сфотографував для місцевого сайту «Срамота».

Відмінність між дівчатами і хлопцями я відчула повною мірою. Після бою шок не відпускав. Усередині все трясло, в очах крутилося. Як же я злякалася із-за тигра. Як боялася, що з ним розправляться відморозки в тільняшках. Зараз все закінчилося. А я стояла, і змахувала сльози, дивлячись на його підбитий ніс і око.

Натомість хлопці пожвавились. Хвалилися, хто куди вмазав. Бики задоволено потирали кулаки. Кирил пишався, що бугаєві дісталося більше. Лише моя присутність стримувала переможців від великої радості.

Перечити не стала рятівникові «з другої спроби». У першій — він, все той же засранець. І тепер врятував по-справжньому. Заплуталася, хто він для мене. Та так, що дала відвести себе до машини.