Глава 26/1

Кирил

Куди йти вже знав. Взяв розгублену білянку за руку і повів, як до себе додому. Все одно вона б в квартиру забігла перед прогулянкою. А мені чекай знову з бабками, Танечку хвали, Янку лай, за злодійку котів вислуховуй. Краще поруч буду. А ще краще дуже поруч...

Досвід Марка не прокатав. Мелісса закрилася в своїй кімнаті і вийшла повністю переодягненою. Джинси змінила на вузькі брюки, мішкуватий светр на облягаючу блузу. Хвіст як був на боці, так і залишився, висмикуючись неслухняними пасмами. Шпага Чемпіона оцінив. Ми напружились і поспішили за стіл.

Окрім торта іншого десерту з білянкою найближчим часом навряд чи діждуся, вже зрозумів, але сподіватися не перестав. Устряв я, так устряв. Крижаний душ менi в допомогу.

Олена Іванівна повернулася разом з батьком Мелісси. Зустріч проходила стриманіше. Щастям чоловік не світився, швидше навпаки, шукав в мені загрозу для донечки. Говорив мало, але чітко по справi. І багатьом нагадав білянку спочатку нашого знайомства, той же непробивний погляд і бажання все тримати під контролем.

Довго засиджуватися не стали. Допит від папи не витримували навіть акторські здібності, якими я так горджуся. Так і не зрозумів, чи пройшов я перевірку.

— Довго не затримуйся, Мелісса. І будь на зв'язку, — сприйняв від глави сімейства, як ще один випробувальний термін, лише тепер не від білянки.

Перевірка на цьому не закінчилася. Перед тим, як піти, поки Мелісса вiдволклася i не чула, мама її тихо запитала:

— Кирил, ти — Тигр?

Я здригнувся. Невже помітно?

Розсіяно кивнув взагалі не уявляючи, яку відповідь від мене чекають.

— Це добре, дуже добре, — незрозуміло чому посміхнулася Олена Іванівна і побажала мені успіху.

Вийшов на вулицю, начебто з дільниці поліції. Дебют відбувся і у мене. Раніше уникав знайомства з батьками дівчат, знаючи, що нічого серйозного, окрім провести час, не буде.

Зараз я не знав нічого. Заглядати в майбутнє не хотілося. Але розуміння того, що ні для однієї ще стільки не прогинався, не старався і не терпів, перевертало мене в самий небезпечний трюк брейк-дансу зсередини, зберігаючи бажання продовжувати ризикувати заради Неї.

Скрізь, куди я збирався Меліссу відвезти, вже не встигали. Відклав на інший раз. І вирішив частково втілити ідеальний варіант побачення в розумінні Мелісси. З невеликим відхиленням.

— Нам точно потрібно туди? — в нерозумінні застрягла на місці.

Притримую, на всяк випадок, а то така, ще втече. Ганяйся потім по всіх дворах за своєю таємною дівчиною.

— Доки не піднімемося не взнаєш, — підкинув інтригу.

— Ну навіщо нам лізти на дах торгівельного центру?!

От як по темному парку між чагарників гуляти, так їй хотілося. Дах, бачте, не влаштовує.

— Підемо разом або віднесу. Ми запізнюємося, Мелісса. Сама потім будеш скаржитися, що не встигли до початку.

— А я висоти боюся.

Дівчина мені дісталася вперта, але і я не здавався.

— Якщо дуже швидко поквапишся, тодi, так вже і бути, не скину з парашутом. Поверну на ліфті у повній цілісності.

Я бачив, як вона чекає від мене чергову витівку. Усередині себе реготав над швидко змінюючимися рішеннями і цікавістю, всупереч опору. Цікавість або обіцянка не скидати з парашутом подiяла.

Вище двадцять восьмого поверху ліфт пригальмував і розкрив дверці. При вході розплатився і провів білянку далі, займати місця.

— Ой, так тут... Вже почалося! Очманіти, — розглядала майданчик на даху просто неба, усіяном зірками.

— Ти ж хотіла побачення в кінотеатрі? Розташовуйся! Своєму таємному хлопцю треба довіряти. Вперше поглянемо кіно не на відстані, навіть переписуватися не доведеться для обговорення сюжету.

Усадив нас на канапку в середньому ряду. Заздалегідь не дізнавався, який буде на цей час фільм. Попалося під смак Мелісси, романтика і бла-бла-бла дівчата рулять. А мені все одно пощастило. Нещодавно «Белосніжку» в чергу білянки дивився, ось де жах, за наш місяць кінопереглядів імунітет від романтичної нежиті виробився.

Дуже в сюжет вникати не вийшло — Меліссi. Я-то навіть і не старався.

Половину фільму не могли заспокоїтися, розповідаючи один iншому про всяку нісенітницю, яка здавалася нам набагато важливіше. У повному кінозалі на даху, в темряві, відчувалося, що ми тут лише одні.

— Кирил, тут саме краще таємне місце.

Божеволію від захопленого блиску її очей, обіймаючи дівчину на вузькій канапці.

— Краще не лише для таємниць, бiляночка.

Нахиляюся, затуляючи екран, і знову, і знову відволікаю нас від фільму поцілунком.