Глава 24

Кирило

— Ну і як вам? — махнув Марк рукою на мимо пропливаючу трійцю, — Зробили вигляд, що з нами не знайомi. Ось вже курки пихаті.

— Проте, моя мішень помітила. Стрельнула в мене злісним поглядом, — незрозуміло чому радіючи, сприйняв особливу увагу до себе Алекс, — А дві інші точно відморожені. Ставка, так та, взагалі очі на кеди впустила.

— І що незрозумілого? Змовилися подружки нас ігнорувати. Типові прийомчики дівчат, — гигикнув із-за своєї конспіраторки.

— Та-ак, а для тебе, що в цьому смішного? — відмітив мою реакцію Алекс, — Перемога все також не світить. Нам-то пофіг. Хай роблять, що хочуть.

Пофіг їм. Так-так, звичайно! Лише тому ми все ще обговорюємо трійцю, коли мимо проносяться натовпи студенток, поспішаючи встигнути до початку першої пари.

— Тактику вирішив поміняти, — дарую пояснення: — Настав період димової завіси. Атаки тимчасово припиняються. Меліссі потрібно дати шанс одуматися. Перечекаю і знову нападу.

Друзі назвали ідіотом. І методи мої повним маренням.

Вже як я тріумфував зараз із-за оцінок сперечальників. Всередині себе падав від сміху. Вчилися б краще за критику недовірливі. Втім, результат показати поки не можу.

Рішення білянки мене вчора підкинуло вище ліхтарного стовпа. Потiм опустило нижче ями біля її під'їзду прямо в калюжу. І десь я так і застряг посередині на рівні дверного отвору.

Здавалося б, ось же, добився свого. Тримаю Ставку в своїх руках.

Так ні! Руки немов діряві.

Знову від білянки навалилася на голову порція несподіванок. Таємні стосунки. Термін невідомий. Нові випробування на мою придатність.

Виходить, начебто з нею, але для тих, що оточують — лузер.

Господи. За що мені це?!

Сильно психувати заважає те, чому я кайфую замість злості. Настільки прив'язався до неприступної білянки, що хочу і сам вже стати до неї ближче. Виграти і отримати Меліссу — одне іншому не заважає. У цьому головна причина, по якій доведеться підігравати таємним умовам. І відчувати себе, як правильно назвали друзі, ідіотом.

Сподіваюся, що зможу пройти перевірку швидко. До свята міста потрібно встигнути.  Суперечку програвати я зовсiм не хочу.

Препод ще не увійшов до аудиторії. Алекс з Марком дивилися новий ролик голлівудської зірки брейк-дансу. Мене відволікла від перегляду Зарiна.

Ну що їй знадобилося в невідповідний момент?

— Слухаю тебе, — повернувся, ховаючи роздратування.

Всі обговорення трюків пропустив. Потім одному передивлятися.

— Я бачила на сайті танцювального шоу фотки з вечірки. Хотіла запитати, а мене ти чого не покликав?

Починається…

Квиток їй і так безкоштовний видав. Але ніяк вона не потрапляла в подальші плани.

— Зара, туди провести не міг. Без мене все вирішували.

— А як же... — хотів вставити п'ять копійок Марк.

Штовхнув його в бік.

— В місті багато місць, де проводяться паті. Якщо сильно захочеш, можу запрошувальний квиток дістати на дах хмарочоса. Зв'язки підключу. Запалиш там, крихітка, на повну потужність.

Ось який я добрий чувак.

Брат ді-джея з клубу «На даху» брейкер нашої команди.

— Піду, якщо з тобою, — скорчила зворушливі очки.

Після моїх виправдань перед білянкою, в яких Зарiна — друзяка друзякою, зараз її заявка рвала шаблони. Це ті, де я — найпорядніший і чесніший парубок.

А так і є. Чого мені соромитись?

У всьому Годзілла винен, щоб йому морквина хріном здалася.

— Ні, Зара. Зі мною справи погані. Тусовки мимо мене.

Насупилася і відвернулася.

Ось i пропонуй людям добро після цього.

— Воно і зрозуміло — бо справи у тигра зовсім кепські, — зате посмішив Алекса, — Які тусовки, коли ставка в прольоті. Муха-ха-ха.

— Ой так, смійтеся скільки хочете, — вперше, чи що, — Тепер чекатиму, коли і над вами посміюся. Марка і чекати не треба. Досить пригадати Горгону.

На одне іржання стало відразу менше. Алексу не став нічого говорити. Хай розслабиться. Ми з Марком давно гигочемо через його наполегливе бажання залишити останню помсту в розбірках з мішенню за собою. Але не на ту напав. Вiдповiдi б'ють по ньому бумерангом з не меншим натиском.

Під час лекції слухав препода. І думав про своє. Таємний зв'язок треба розхитувати. Зустрічатися по дозволу не для мене. Я ж не хлопчик на побігеньках. Потрібно знайти куди заманити конспіраторшу.

Біс його. Досить думати. Хочу побачити її, значить хочу.

Протягую телефон збоку від себе. Друзі не дивляться, з іншого боку сидять. Добре, перешкод нема. Хай лише не відповість.

«Таємний хлопець хоче зустрітися».

Написав, як є.

Ялинки лисі! Половину лекції чекав на відповідь.

«Де? В універi не можна. То хіба не пам'ятаєш?»

Хмм. Нас хочуть послати в дорогу чекання.

Заразою бути не перестала, хоч тепер і моєю.

А вихід, профі по таємницях, придумав під бурмотіння препода.

«На перервi чекатиму свою дівчину біля бібліотеки. Таємна зустріч гарантована».

Реально відчуваю себе справжнім шпигуном.

Для того, щоб швидше зважилася, відправляю i другий варіант:

«У чоловічому туалеті теж буває вільно».

***

Ну як встояти Меліссi з таким чудовим вибором?))

Ми скоро дізнаємось, яка буде відповідь на "таємне" запрошення.