Глава 23

Мелісса

В машині обурення Кирила тривало всю дорогу.

— До чого він сказав: «Провалюй з поля, мазило!», а це «Чого вирячився, дурень, бий, давай!» Ще раз приїду до вас — всi пір'я гидотній птиці вирву. І не погляну, що Мачо.

— Давно пора, — погодився напарник, — Мене недавно обiзвав дубиною безмозкої. А я на червоний диплом йду. Бос ледве терпить папугу, ніяк не вдається знайти бажаючих. Одна Мелісса вступається.

Зараз теж промовчати не можу:

— Досить вже вам на папужку наговорювати. — Коли мене здає Мачо — подобається, а як на них прилітають слівця, то відразу в багнети. — Просто ви його розуміти не вмієте. Кирилу папуга порадив відійти і не заважати стежити за мною. Чекав курагу. А Ваня діставав його незрозумілими термінами зі своєї доповіді. Мачо сьогодні був набагато більш ввічливий, ніж зазвичай.

Кирил роздратовано гмикнув.

— Взагалі не розумію, чим тобі перната базіка може подобатися.

— Хотілося і мені б знати, чим, — в думках перекинула «подобається» на тигра, якого прагнула уникати, а замість рішучої відсічі, дивлюся на нього і надивитись не можу.

Заїжджати по дорозі в кафе відмовилася. Стукнула Ваню сумкою, а то він і про доповідь свою забув. Поки не вирішу, що мені робити далі, вистачить і половини робочого дня, проведеного з Кирилом. Хоч би сьогодні заснути після стількох вражень.

Біля своїх дверей не стала довго затримуватися. Кирил відпустив мене, узявши обіцянку дати відповідь завтра. Вирвалася з міцних обіймів, запобігаючи наш «третій раз». І залетіла до себе.

Подружки викликали у загальний чат.

Спочатку базікали про те, як день провели. У моїх розповідях випала одна висока брюнетіста деталь, з якою цілувалася як безумна.

— Вчасно ми посперечалися, — пригадала про те, що накипіло Дашка, — Все одно нормальних поруч немає нікого. Зграя хижаків, всi як на підбір, пихатi та нахабнi.

  — У них в головах розваги на першому місці, — розділила Ангеліна її думку, — До нас чіпляються лише для сміху. Начебто, як вибрали жертви для розваг.

— Жертвами ми точно не станемо, — завірила дівчаток, — Хай у іншому місці сміються.

— Правильно! — підхопила Даша, — В універi для них оголошуємо найповніший ігнор. Лише не так як минулого разу. Клуб перешкодив. Вiдтепер сто пудiв морозимося. Алекса візьму на себе, є чим козла відлякати.

Вже не стала подрузi говорити, чим більше вона прагне блондина відлякати, продумує гострi відповіді, тим глибше зв'язується зі своїм же ворогом.

— Це допоможе, якщо разом будемо, — додала Ангеліна, — Інакше буде як з Кирилом. Смикає Мел, і дружки його нас переслідують. Трійцею ми швидше впораємося. 

Так собі план я подумала.

— Спробуємо, — видала вголос.

Домовилися більше не зв'язуватися в десятий раз. Подружки трохи заспокоїлись. Чи надовго нас вистачить не знала, мене турбувало більше інше.

Відчуття, що в нашій трійці я слабка ланка...

У плані рішучості раніше подруги з мене брали приклад. Звідки взялася лише слабкість. Всупереч всім аргументам, словам подруг і суперечці, тягне знову притиснутися до нього, вдихнути аромат, тонути в сірих кристалах і відчувати ласки наполегливих рук і губ.

***

Наступного дня в притулку для тварин поводилася не спокійніше за Мачо. Всього пару разів приходили відвідувачі вибрати кошенят. Кидалася до дверей. З ніг збивала напарника. Розсердилася на мовчання телефону. Після вчорашнього пришестя тигра чекала нової каверзи кожен момент.

Мої побоювання підтвердилися не відразу. Варто було вийти за ворота і явище сталося.

Напроти входу стояв Кирил, притулившись до багажника своєї машини. І очікував навіть ослові зрозуміло кого.

— Знову пощастило! Швидко додому доїдемо, — ослові, але не Ванi.

Він майже вирішив, що чекають його, і швидко стрибнув на заднє сидіння.

— Раніше приїхати не зміг намилити папузi дзьоб. Тренування по брейку затягнулося, — прояснилося мовчання телефону.

— Міг і не поспішати. Ми б і самі добралися.

Не зiзнаватися ж, що я прочекала його цілий день.

— Ти знаєш, навіщо я приїхав, — не запитував, а стверджував.

Адже, ось я i попала!

Мовчки кивнула. Все одно рішення не уникнути. Кирил прийняв за добрий знак, цмокнув коротко в губи і усадив в машину.

В дорозі ще раз зважила всi «за і проти». Ризик бачила вже з усіх боків. А оскільки дівчина я розсудлива, необачністю не страждаю, то і вихід підбираю найкращий. У моїй розсудливості виникли три пропуски. Але я їх відкинула. Якось впораюся...