Кирило
В бібліотеці викликав Ваню. Довелося і далі брехати про доповідь. Хоча вже і забув, яку назву йому говорив минулого разу.
— Ваня, наші доповіді почекають. Краще я тобі обіцяний подарунок по квитку видам. Якраз для тебе — дуууже корисний. Все, як ти любиш.
— Ой, так швидко видали?
Засвітився ботан від щастя.
— Чого ж тягнути. Серйозна організація. Це тобі не фішки з упаковок печива півроку збирати.
— З печивом обдурили, збирав вже. — Я просто ляпнув до слова, і знайшов одного з наївних диваків. — А це... де ж дарунок?
Подивився на мої порожні руки. Протер окуляри і ще раз всього оглянув.
— Ну ти ж величезний хотів? — він закивав, пам'ятає все, — Тягнути сюди не став. У машині залишив. Там тобі і віддам.
Привів володаря корисного бонуса, поки ще залишався час до наступної пари, на парковку. Відкрив багажник. І витягнув йому великий по розмірах подарунок.
Уявляв, що йому може знадобитися. Та ще і в таких кількостях. Вибір зупинився на тому, що я про нього встиг взнати.
— Це все мені? — приголомшено витріщився ботан.
— Тобі, тобі. Надовго вистачить.
Посуваю йому мішок ближче.
— А н-навіщо мені корм для собак? Я ж його не їм.
Ухх, і ботан. Аби живіт набити.
— Для собак твоїх. У тебе ж їх не менше десятка в квартирі живе, — по гавкоту з трубки Мелісси там і більше здалося.
— Ні, у мене лише рибки в акваріумі, — відмовляється після стількох собачих розповідей.
Не сходиться багато чого. Але з'ясовується головне.
Білянка надула вже у котрий раз.
— Мелісса на вихідних проводить час серед собак. Ти скаржився на них. Десь же ви їх знаходите? Скоро цокнуся від зв'язку з ветеринарами.
— Так це ж на роботі. Ми в притулку тварин по вихідних півдня проводимо. Там повно собак, і ще є...
— Краще скажи, де знаходиться? — перебив його.
Збирався дізнатися про таємничу роботу білянки після вручення подарунку. Придумати новий крок для атаки. І навіть запитувати самому не довелося. Успіх на моїй стороні. Ваня в подробицях по дорозі в універ пояснив адресу, чим займаються і на папугу якогось гнав.
Чим йому птиця могла не догодити? Цвірінькає собі тихенько. Папуги самі мирні істоти.
Перед поворотом на сходи дозріла ідея.
— Не проговорися Меліссi, що ти мені розповів. А я постараюся поміняти мішок з кормом на цукерки.
Гадаю, він і сам би не ризикнув отримати за балакучість.
Входячи в аудиторію, я точно знав, куди і як відправиться корм для собак на вихідних.
#138 в Молодіжна проза
#1639 в Любовні романи
#805 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.09.2020