Кирило
Як би я не радiв від думки, що на пару рівнів піднявся, все ж винагорода далека від головної мети. А сам я не здолав ще і середини шляху до підкорення білянки. У зв'язку з цим умовчую при друзях про свої зрушення. Дозволяю жартувати на лекції, що мені як не світило, так і не засвітить.
— Відмінна новина є для тебе, Кир, — зібрався підкинути ще приємностей Алекс, — Днями в крамниці бачив чоловічі плавки тигрового забарвлення. Твій розмiр там якраз є. Чека-ає на тебе.
Добре ж мати дбайливих друзів.
— Зірку намалюємо або виріжемо з фольги, — і Марк здивував творчим підходом.
— Час суперечки ще не витік. Але щиро вдячний за таку увагу, — подякував засранцям з навмисно сумним виглядом.
Набридло доводити непереможність. Краще потім шокую, і вже посміюся над нами, коли отримаю перемогу.
Ніби засмучений до неможливості повертів головою. Відмітив, як Зарина чи не лежить на столі ззаду мене. Знову вуха гріє. Ясно все. Підморгнув їй, дівчина відправила менi повітряний поцілунок.
— А що ви все про мене? — пригадав приколи на вечірці, — Сумку Даши повернув?
Настрій Алекса швидко зів'яв.
— Хотів повернути. Їй богові, хотів. Пожартував всього лише. Нічого такого, — у нього завжди так через «всього лише» відбувається, — Сумку вона не знайшла. Зате після твого танцю під сценою втекла з подружками і ботаном, прихопивши мою куртку. Мстива злючка, — зашипів він, не приміряючи на себе вчинок від Даши як «всього лише».
Вчора ми не разом виходили після вечірки. Але без куртки він би не замерз в машині. Теж мені привід скаржитися.
— Вам смішно, так? — Алекс помітив, як ми прикриваємо смішки від препода, — А то що в куртці були ключі від машини, телефон і гроші? Нормально? Мені довелося у постановника шоу позичати на проїзд. Вас же здуло швидко, поки я бігав по всьому концерту-холу.
Хотілося б мені побачити, як відбудеться обмін. Ось тільки Алекс знову щось задумав, раз сумку кучерявої злюки на навчання з собою не прихопив.
— Зате ви сухі повернулися додому, — заспокоїв Марк, — Мене ж всього дочка Горгони вмила шампанським. Я ж вам казав, що тiльки прикидається тихонею. Стерво рідкісне. Дужче матусі своєю буде.
Поки я лідирував по приємних враженнях на вечірці. Особливо гріла думка, що білянка втекла не відразу. Після слів Алекса отримав відповідь на питання, що мучило. Значить, мій останній танець хотіла поглянути. Сама ж ні за що не признається.
На перервi їсти не хотілося, а нас все одно понесло в їдальню. Каву можна купити на кожному поверсі. Але не скрізь знайдеться трійця любителів тварин, більше ніж парубків.
Мелісса, помітивши мене, подарувала всю увагу порожній тарілці. Мішень Алекса засмикалася, хотіла лізти під стіл. Її зупинила Ангеліна, загрозливо піднявши свою чашку для Марка.
— Та ну їх. Підходити не будемо, — вмиватися повторно Марк не захотів.
— Вистачає і без них біля кого сісти, — недовго вибираючи Алекс влаштувався за столом дівчаток з нашої групи, сильно радуючи Зарину.
Марк зазвичай стримано поводиться. Ну в універi так точно. Зараз же його переклинило. Утримуючи в одній руці кавовий стакан, іншою обійняв одну з дівчат за спину.
Перевів погляд на трійцю — конспіраторки здали себе.
Втупилися, засуджуючи, у всі три пари очей. Мелісса почервоніла, рознервувалася. Нещасну серветку рвала на клаптики.
Так підставлятися мені не можна. Розстроювати бiляночку не хотiв. Інакше потім знову починати атаку з початку доведеться. Бачити сумними медово-карі очки зачіпає. Біс його знає чому. Але більш ніж просто потрібно для суперечки.
— Я ж це… пригадав, що у мене ще невідкладні справи є, — залишив недопиту каву, так і не сідаючи разом з друзями.
— Кирюша, ну ти куди? — жалібно покликала Зарiна.
Вона і стілець для мене поруч із собою звільнила.
— Подарунки видавати.
Посміявся ще над спробами друзів дратувати неприступну трійцю.
Перед виходом обернувся.
Оу, так! Мене проводжали. Серветки більше не терпіли знущань. Лише одна з дівчат посміхалася. І лише ради неї однієї я вперше подумав не про себе і друзів.
#145 в Молодіжна проза
#1561 в Любовні романи
#760 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.09.2020