Глава 20/1

Кирило

В середині пісні підкралися люди в масках.

— Танці ускладнюються! — я крикнув над натовпом.

З чотирьох гармат пальнули білим паперовим потоком. За тими, хто хотів втекти, п'ятий в масці ганявся по всьому залу.

Миттєво накриває всіх майже до голів. Учасники і гості пірнають в паперовий сніг, намагаються плисти, танцювати і не падати з ніг один на одного.

— Бери доки на себе, я піду білянку виловлю, — передав мікрофон Алексу, і прямо з сцени стрибнув в паперовий замет.

Швидко знайти не вийшло. Світломузика мерехтіла в напівтемряві, чепляючи вогнями то тут, то там обличчя. Пробрався ближче до краю і помітив розгублену дівчину. Загубилася від своїх подруг і намагалася вибратися з паперового до пояса снігу.

— Рятівник твій тут, бiляночка, — підхопив її на руки.

Опiр не чинила. Сама ж вибратися не могла.

— Ось це вечірки у вас, — роздивляється навкруги приголомшено, — Добре ще піною не топили.

— Влітку я влаштую для тебе пінне-паті, — обіцяю їй, під здивований вигук.

Мелісса не одразу зрозуміла, куди її несу.  Крутила головою в спробі розібратися.

— В зал не можна. Там ганяється снайпер за всіма, хто хоче втекти. Пошукаємо укриття в іншому місці.

Таке місце знайшлося з iншого боку сцени. У темрявi нас було не видно. І вийшло непомітно пролізти крізь сніг, який продовжував сипатися.

Ми сіли на підлогу, пригинаючи голови як підлітки, що причаїлися.

— Трохи тут почекаємо. Скоро закінчиться і половину розгребуть, — заспокоїв, що до ранку тут не пробудемо.

— Було весело. Мені навіть сподобалося спочатку, — обрадувала своєю посмішкою, — Лише у мене скрізь паперові смужки.

Витягнула, як в підтвердження із-за пазухи цілу жменю.

Піднімаю руки і одну за іншою папірці дістаю з її волосся. Мене накриває від думки, що ми тут удвох. Близько. Дуже близько. Її зібрані разом коліна упираються до моїх. Папірці на голові закінчилися, але я все ще вдаю, що намагаюся знайти, пропускаючи шовковисті пасма між пальців.

Сьогодні я не планував різкої атаки. Більше вразити, здивувати, показати одну із сторін свого життя.

Але... я зриваюся. Зриваюся.

Опускаю долоні їй на потилицю і наближаюся до губ. Перший порив опору зупиняю наполегливим поцілунком. Уриваюся в м'які губи і занурююся в бажане тепло її рота. Мені зносить вежу. Рухи прискорюються. І я сам не стримую стогін, коли відчуваю, як вона піддалася і розкрилася.

На моєї шиї змикаються тонкі пальчики. Розірвати зв'язок немає сил. Ми немов пробуємо заборонений плід. Смачний і солодкий. Від якого збивається дихання, і навіть через музику чую тихий протяжний схлип бiляночки.

Перш ніж відірватися обводжу її контур губ, запам'ятовуючі вигини. І повільно ми віддаляємся з важким диханням.

Я — шалено задоволений. Після допінга діждався винагороду.

Мелісса — в шоцi, рукою закриває свій рот.

— Можеш стукнути мене. Лише не треба обманювати, що не сподобалося.

Положення стає небезпечним.

— Ще приставатимеш — точно стукну, — обманювати не стала в тому, що приховати під час поцілунку їй не удалося.

Зi сцени Алекс оголошував вже нові конкурси. Снігова облава закінчилася. Наступний мій вихід, але так не хотілося вирушати. Мелісса в нашій парі реагувала швидше. Підхопилася на ноги і понеслася, розчиняючись серед танцюючого натовпу.

Шпагу Чемпіона потрібно було рятувати. Бойова готовність впиралася в ширінку. Мій вихід на сцену міг би стати зараз найкомічнішим з номерів.

Виловлювати з келихів лід або бігти у пошуках холодного душу часу не було. Залишився лише один з перевірених засобів.

Поза сценарієм вистрибнув під саму сцену і під божевільний ритм вдарився в свій улюблений брейк-данс.

— Танець переможця шоу! — не розгубився Алекс, вигадуючи нові розваги для публіки.

Танцювати половину довелося до залу спиною. Шоу закінчилося. Залишилася суперечка. І після винагороди від неприступної білянки мені здавалося, що наступна перемога не за горами.