Глава 20

Кирило

Оглядаю банкетний зал, який нам виділили під вечірку на честь шоу. Учасники змішалися з гостями. Судді сидять за столиком в ресторанній зоні, п'ють. Марк про щось втирає Ангеліні. Вона дивиться на нього спідлоба. Їй, напевно, не подобається його пропозиція.

Ось і бiляночка неподалiк.

Намагається відтягнути Ваню від фуршетного столу. Ді-джей перемикає музику в лайтовий режим. І я перший починаю.

— Ласкаво просимо на супер мега-паті, пані та панове! Починаємо запалювати! Якщо хтось сподівається, врятуватися від повного відриву — i не мрійте. Ми вас змусимо!

Мелісса, лише почувши мій голос зi сцени, повернулася з відкритим ротом, вiдразу забувши про голодного ботана. Підморгнув своїй непокірній ставці. Хай не думає, що я не стежу. Далі представив ді-джея публіці. Сюрпризи відбудуться пізніше. Бо усi ще дуже тверезі.

Залишив мікрофон і спустився зi сцени.

— Ти виходиш другим, — зловив Алекса з жіночою сумкою.

Нас обох попросили вести захід.

— Так, пам'ятаю. Розгойдаємо натовп, — настрій у нього, те що треба.

— Де сумку позичив? — не міг не запитати, — Вона тобі, звичайно, личить. Квіточка така чудова на замку поблискує.

— У злючки відібрав, щоб не втекла. Зараз заховаю і повернуся.

Поки я дістався до Мелісси, мішень Алекса скаржилася їй у всю. Помітивши мене перестала. Перевела зацікавлений погляд з мене на подругу, незрозуміло чому посміхаючись. Більше здивувала реакція білянки. Кинулася до тарілки з еклерами, начебто бачить їх вперше, а мене не помічає.

Вже не раз повторювалося. Наодинці білянка поводиться ще терпимо. Поруч з подругами, ніби уникає. На відміну від Вані. Ось він якраз їй не заважає зі мною спілкуватися. Дівчата часто зі своїми заскоками. З неадекватною реакцією із-за подруг — зустрічаю вперше.

— Я піду Ангеліну пошукаю. Вам не заважатиму, — зібралася нас покинути Даша.

— Не вигадуй зайвого. Краще сумку знайди, — порадила їй білянка.

Даша з надією поглянула на мене.

— Нічого не знаю. Алекс уміє ховати, — відповів на її мовчазне питання.

Втім, знав би все одно не сказав. Нехай краще самі розбираються.

— Парубка ти свого не втратила випадково? — наближаюся ззаду до напруженої спини білянки.

— Там, де солодощі, там і Ваня, — втискається в стіл, відсовуючись від мене. Але я все одно встигаю потертися носом об її біляві локони.

Дивлюся туди-сюди, солодощі є — ботана немає.

— Доки свого парубка не знайдеш — танцюєш перед сценою. Ми переживаємо з Ваней, щоб до тебе ніхто не приставав. Зраду не пробачимо!

— А чого це тебе так хвилюють наші стосунки? Ми довіряємо один одному.

Ну-ну.  Ще недавно він у неї був найревнивіший. Перед тим силач.

— Ви довіряєте, а я нi, — схопив за руку і притягнув, куди обіцяв.

Сам іржав всередині себе. Остаточно переконавшись, що терпить бідний ботан свою роль ширми для сусідки, з якою повезло разом вчитися.

По дорозі, що правда, відмітив ботана. З один в один схожим диваком. Ворожити не треба — доповіді свої обговорюють. Ехх, Ваня, Ваня, не бережеш ти мені ставку.

Якраз знову настала моя черга заводити натовп.

Підкидаю в зал декілька жартів. Оголошую конкурс на кращий танець дупою. Показую для Мелісси — крути веселіше. Вона регоче, скромно похитуючи стегнами. Вперше мені так складно дарувати увагу всім, коли хочеться дивитися і дивитися на одну.

У середині вечірки народ розігрівся. Сміливіше танці. Швидше музика. Шампанське на підносах ледве встигали розносити. Мелісса крутилася з подружками. Ваня знову гуляв довкола столу для фуршета. Але хоч інколи шукав поглядами Мелiссу, не зовсім втратили ми нашого парубка.

Далі стартував конкурс жартівливих батлів. З реальними винагородами для всіх учасників. Обіцяємо подарувати барвисті яскраві костюми. Команда брейкеров із столиці клюнула. Разом з іншими прагнули не перекинути келихи, розставлені під ногами. Мій суперник у фіналі перескакував на голові.

На те ми і ведучі, щоб обдаровувати всіх, чим захочемо. Після конкурсу обіцяні подарунки видавали хіп-хопери — щедро обсипали всіх кольоровою блискучою пудрою. Видали, як і обіцяли. Костюми брейкерiв взяли на себе всі відтінки веселки. Дякувати вони не стали.

Ефект несподіванки повинен ось-ось розпочатися. Поки я відволікав на сцені, Алекс зігнав натовп в центр.