Глава 18

Мелісса

Втікати і психувати на шоу не збираюся. Якщо зовсім не сподобається, просто поїду раніше звідси. Показала при вході до концертного залу свій квиток з абсолютно спокійним настроєм.

Десь на периферії свідомості щось мене турбувало, заважало розслабитися. Напевно, я таки зануда. Шукаю причини бентежитись там, де їх немає.

— Солодкої вати не продають, так і знала, — оглядала фойє друга зануда, зі слів Вані. — Може, на вечірці тоді чимось пригощатимуть?

У мене вилетів з голови напис внизу квитка, щодо продовження після шоу. Зараз пригадала. І навіть не могла уявити себе там.

— Нас туди ніхто не покличе. Яка вечірка, Даша? Ми що, на обраних схожі?

— Гаразд, ти маєш рацію, Мел. Але помріяти теж можна, — погодилась подруга з тим, що кому-кому, а нам нічого не світить.

— Зате на танці поглянемо, — підбадьорююче нагадала Ангеліна головну мету приходу сюди.

Шоу ще не почалося. Ми приїхали трохи раніше. Тому, пробираючись через ряди, практично зайняті глядачами, без проблем знайшли свої місця.

У зал підтягувався народ. Переважно молодь, але були і старшого віку. Не всi, як ми, сідали. Перед сценою виявився великий майданчик, на якому зібрався натовп з дівчат.

— Не можу точно судити на кого ми схожі, — Ваня уважно ще раз розглядав квиток. — Доки ми сюди добиралися через ряди, відмітив, що наші квитки відрізняються.

Прагнучи не привертати увагу, я піднялася і заглянула на ряд попереду. В однієї з дівчат квиток лежав на колінах якраз лицьовою стороною. Написи схожі, як і у нас. Лише ні слова про вечірку не значиться.

Дивно...

— Написи ще нічого не означають. Тим більше нам квитки дісталися випадково, — логічно розсудила Ангеліна.

— Звісно, вистачить і концерту, якщо висидимо, — піддакнула я. — Все одно ні з ким там не знайомi. І залишатися не збиралися.

За звичкою (звідки вона лише взялася не розумію) зазирнула у сумку, не дістаючи телефон назовні. Екран підморгнув пропущеним повідомленням.

«Відмінно провести час, Мелісса! Мене теж сьогодні чекає насичений вечір».

І смайлик iз посмішкою в кінці.

Похвалився своїми пригодами і посміявся. Як дотепно! По-іншому насиченість для невгамовного тигра не бачу. Лише і знає по клубах сновигати. Хай нам вже і комфортно спілкуватися, якщо Кирила не заносить, інколи його самовпевненість зашкалює.

Нічого не відповідатиму. Зовсiм нiчого. Ось так!

Застібнула сумку. 

Ні, відповім все ж таки, щоб зайві думки не лізли. Побажаю, дружньо:

«Тобі теж, Кирил, успіху! У мене все супер. На вечірку запросили, так що повернуся додому дуже пізно».

Хі-хі.

Вигадаю потім, як круто відірвалась.

У залі згасло світло. Тієї ж миті пролунав масовий виск, свист і гучні оплески. Група підтримки танцюристів розминалася. Позаду нас сиділа особливо голосна компанія. Ледве вгамувалися, побачивши ведучого.

Високий чоловік в червоному блискучому костюмі і в капелюсі форми тубуса привітав глядачів. Детальніше для таких, як ми новачків перегляду танцювальних шоу, пояснив програму.

На паркетi зійдуться i доведуть майстерність різні напрями вуличних танців. В кінці будуть оголошені переможці в номінаціях: «Кращий колектив» і «Кращий танцюрист» в кожному з напрямів.

— Потрібно обрати улюбленчиків. За них і будемо вболівати, — Даша почала вливатися до лав груп підтримки.

Сцену осяяли кольорові прожектори. З колонок ударив потужний ритм. Стрімко вискочили п'ять юнаків і синхронно рухались в стилі хiп-хоп. Настільки драйвово і круто виглядало, що я пошкодувала про своє небажання сюди приїжджати. Навіть Ваня сидів з відкритим ротом, йому сподобався виступ.

— Вирiшила! За цих вболiватиму. А з танцюристів — за блондина, — Дашка визначилася ще до перегляду наступних номерів.

— Почекаю брейкданс — тоді визначусь, хто більше подобається, — Ангеліна розкидатися симпатіями не поспішала.

Мені теж хотілося спочатку на всіх поглянути. Безперечно, якщо всі мене здивують, визначитися буде дуже і дуже складно.

Далі промайнули номери в стилі: джаз-фанк, крамп, ще хiп-хоп з іншою командою. Кожного разу мінялося освітлення, декорації. Щедро обсипали серпантином, бризкали водою та напускали дим не лише на танцюристів, але і в зоні перед сценою. Дівчатка були щасливі. Вищали майже безперервно.

Дашка після кожного номеру визначалася з фаворитами. Ангеліна намагалася знімати на камеру телефону. Ваня в перервах між номерами потирав від шуму вуха. Компанія позаду нас голосових зв'язок зовсім не жаліла.  Перед наступним номером колір на сцені змінився, відсвічуючи прожекторами чорно-білі квадрати на паркеті. Голосиста компашка дзвінко засвистіла.

Під ритмічний трек не вискочили танцюристи як попередні, а вилетіли, перекидаючись колесом. Троє хлопців, в натягнутих на лоба кепках, почали показувати швидкі трюки. Переверталися в повітрі, ловили себе однією рукою, до миготіння в очах розганяли швидкість як дзига.

Підвелася слідом за подружками, щоб краще розглянути.

— Краще буду за них. З трійки виберу того в чорній футболці.

Нова заявка від Даши перебила минулих фаворитів.

Мені подобалися всі, але більше стежила за тим, який рухався посередині у футболці тигрового забарвлення. Обличчя хлопців через прожектори, кепки і швидких стрибків роздивитися не вдавалося.

Наприкінці, третій в білій футболці, злетів над командою. Ангеліна ахнула. Прожектори додали рівне освітлення. Танцюристи брейка зняли кепки.

І я... я обімліла.

— Ви це теж бачите?

Перекрикуючи голосисту компашку запитала, сумніваючись у власному зорі. Здалося ж таке.

— Куполом та об манеж, ось це так сюрприз.

Дашка була шокована не менше мене.

— Дивиться сюди, — навела на брейкерiв камеру Ангеліна і збільшила зображення. — Ой, здається, що Кирило помітив нас i посміхається тобi, Мел. Марк з Алексом махають дівчаткам біля сцени та навіть не пiдiймають погляд далі до залу.