Глава 17/1

Мелісса

Нагадування про трійцю на мене спрацювало. І Ванька тепер точно піде, за ним теж треба наглядати. У клубі, якщо розібратися, то більш всього присутність тигра не давала розслабитися. Там же його не буде.

— Вас двох відпускати не можна. Вважайте, що на одного любителя танців стало більше.

Відкрила рюкзак і засунула туди свій квиток.

— На танцювальному шоу хоч солодка вата продається? — тужливо протягнула Дашка, — Дізнайтеся заздалегідь. З собою принесу. У мене ж залежність.

Ангеліна їй нагадала і другий пункт:

— Ти ще клоунів приведи, — від них  Дашки також залежність.

Так несподівано у нас з'явився новий привід для обговорення майбутньої поїздки на шоу. Ваня, перед тим як піти, похвалив Ангеліну, кажучи, що в ній і не сумнівався. Нас обізвав занудами. Від кого-кого, але від друга-ботана отримати комплімент мене лише розсмішило.

В центрі міста, блукаючи по крамницях з подругами, привід термінового шопінгу ставав дедалі зрозумілішим. Ми заходили лише в тi, що для господарських товарів. Зазирнули до аптеки та у сувенірну лавку з магічними дрібничками. Все разом складалося в одне — Дашка готувалася до розплати з красенем блондином. Залишати за ним останній хід вона не збиралася.

— Поглянемо, хто ще з нас мішень, — зібравши повний пакет із знаряддями помсти, вона хитренько примружилася.

Після ходу Алекса у відповідь на мідії, розумію розсерджену Дашу. Сподіваюся, ще разок провчить нахабу, і він відстане. Не камікадзе ж він.

— Лише не перестарайся. Зовсім вже добивати не треба, — попросила стримувати прийомчики фокусів, отримані від хрещеного.

— Вибачила б ти його. Алекс ж не знав, з ким зв'язався, — Ангеліна запропонувала дати пожити ще трішки влучному хижакові із зграї.

Даша завірила нас, що жодна білява волосина з нього не впаде. Деякий час посіпається в нервовому тику. Потім полегшає.

Додому я добралася у відмінному настрої. Батькам показала квиток на шоу. Вони зраділи, що хоч на якийсь час відірвуся від тварин. Усе хвилюються, що замість хлопцiв на побачення з собаками ходитиму з притулку. З приводу Мачо не заїкаються, у нас це хвора тема. Я їх вже дістала проханнями забрати папугу.

Прикрила щільно двері своєї кімнати. Що я там хотіла зробити? Підготуватися на завтра? Вивчити конспект?

Все! Не можу більше стримуватися.

Швидше стрибаю на диван і входжу в повідомлення.

«Як день провела, Бiляночка?»

Знову Кирил це своє. Замість образитися, хихикаю. Якщо так промовляти, то приємніше звучить.

«Раніше ти не запитував».

Замість відповіді чіпляюся. Боюся переступати кордони.

«Звичайне таке питання для дружнього листування. Ну чого ти червонієш?»

Підбігла до дзеркала. Та й справді. На щоках червоні плями проступили. Як же він здогадався? Штори запнуті. П'ятий поверх. Підглянути не міг.

«Все-все, заспокойся. Чуття хижака спрацювало. І я просто вже знаю, як виглядає сигнал, коли ти нервуєш і хвилюєшся».

Отримала від нього смс, як тільки повернулася на диван.

Хмм… Як взнав, що я розхвилювалась? Ясновидець він, чи що.

«А де я після навчання була, вгадаєш?»

Перевіримо, який ти прозорливий. Припустимо, рум'янець моя проблема по життю внаслідок дуже світлої шкіри. У когось ледве помітно, зате в мене — начебто алергія трапилася.

«Моє особливе чуття підказало, що ти з подружками час проводила».

Капець.

Вже почала набирати повідомлення, чим займалися далі дiзнатись. Пригадала привід шопінгу і передумала. Хтозна, ще вгадає. Ризикувати не буду.

«Запитуй ще, не соромся».

Самовпевненість невгамовного зашкалювала, як завжди. Якщо так поміркувати, то він міг помітити нашу трійцю з вікна в універі, коли разом виходили. І наздогад попасти в крапку.

Зараз виведу тебе на чисту воду, тигрище.

«А куди я поїду через два дні?»

Виникла невеличка пауза. У минулі рази швидше своїм ясновидінням відсвічував.

«Ти поїдеш в якесь незвичайне місце. Точно не бачу. Але відчуваю, ох як відчуваю, що тобі там дуже сподобається».

Прямо так вже і сподобається... З незвичайним місцем знову попав. Добре, хоч не знає, куди я зібралася.

Услід прилітає доповнення:

«Омг! Ще осяяння прийшло тільки що. Психувати і втікати завчасно звідти для тебе небезпечно. Мелісса, запам'ятай! Інакше я знову хвилюватися почну».

Кожного разу, коли так пише або говорить, нагадує про те, що він рятівник. На язиці крутиться одне, але я відразу ж відповідаю інше. Не хочеться спасителя нервувати.

«Запам'ятала, не турбуйся. Сьогодні навіть дам тобі фільм вибрати з двох. Моя черга».