Глава 17

Мелісса

Остання лекція закінчилася. У мене все ніяк не виходила з голови розмова з Зариною. Тому без заперечень погодилася пройтися з Дашею і Ангеліною по крамницям, навіть не запитуючи навіщо. Хотілося відволіктися від гнітючих думок.

Ваня, як не дивно, ще не втік у напрямку бібліотека-факультатив-деканат. Куди і коли він дівається, запам'ятати не можу. Але точно, що мій невгомонний напарник, сусід і друг з головою десь в науці. Для деяких ще і бойфренд.

Закинула речі з парти в рюкзак. Даша поруч теж все своє зібрала, поки Ангеліна відлучилася на іншу кафедру до мами. Зустрітися домовилися в коридорі.

Ваня м'явся поруч і не відходив.

— Ти зі мною додому їхати зібрався? — чого приклеївся не розумію.

Сьогодні не планувала користуватися його послугами «тимчасового хлопця». Може завтра в їдальню притягну, щоб пройтися повз Кирила. Добре б і Зарині на очі трапитися.

— Ні, мені на факультатив. Привезли відбиток копит для дослідів, — поділився своїм щастям, — я чекаю вашу третю подружку. Хочу вам дещо розповісти.

— Якщо стосовно копит, то краще без мене, — відразу попередила Даша, — а як повернуться мої з гастролей, то можу і провести — надивишся, на три дослідження вистачить!

Звичайно, Ваньку пропозиція порадувала. Смикати почне тепер щодня, коли ж коли, його проводять у копитне закулісся.

Вийшли з лекційного залу. Дочекалися Ангеліну. Збираючись вирушати, вже і забули, чого Ваня все ще з нами.

— Зачекайте, — зупинив нашу трійцю, — мені один мій знайомий сьогодні передав…

Поліз він у кишеню піджака.

— Який знайомий? — перебила для уточнення. — Я всіх знаю з ким ти спілкуєшся.

— Ну... Ми з ним доповіді пишемо. Недавно познайомилися. У бібліотеці разом сиділи, — пояснення не викликало підозр.

Всіх ботанів я можу і не знати, киваю йому продовжувати.

— Віддав мені безкоштовно квитки на шоу. Сам би я не поїхав туди. Подумав, вам запропонувати зі мною…

Вихоплюємо з його рук глянцеві прямокутники з барвистими картинками. Читаємо, що написано. “Танцювальне шоу”. Обіцяють трюки та спецефекти. Вечірка для обраних.

— Вань, ти б і так туди не поїхав, — мене дивує взагалі зв'язок між ним, іншим таким же ботаном з бібліотеки і запрошеннями.

Дівчата йому сказали теж саме.

— Багато ви про мене знаєте, — здається, хтось зібрався образитися.

— Добре-добре, не лайся, — відступила від своїх роздумів. — Чесно кажучи, великого бажання їхати туди у мене немає. Зграйка дівиць з нашої групи ходили на подібну виставу. Хвалилися тим, що вищали голосніше за всіх, і скаржилися, що до сцени в кінці не прорвалися. Уявляю, що там коїться. Потрібно подумати, — відразу відмовити якось незручно було.

Мені завжди була ближче спокійна обстановка. У кіно сидиш собі спокійно. До театру мені теж подобається ходити. Ну що я можу поробити, якщо далека від шуму та зборищ? У клубі набагато менше натовп, і те наш похід згадую зі здриганням.

Даша тим більше не оцінила.

— Циркове шоу, танці і трюки на манежі — там все одно не переплюнуть. Навряд чи мені сподобається. Краще я вас зводжу до своїх, коли приїдуть, — протягнула Вані свій квиток.

Ангеліна схопила її за руку.

— А я сильно хочу! Ніколи не бачила як живцем танцюють брейк-данс. Збиралася якось квитки купити і вас покликати. Місць вільних не залишилося, — одна з нас задоволена своїм успіхом, притиснула до себе бажаний квиток. — Ви ж не кинете нас з Ванею одних? Пригадайте про трійцю!

Обидва бажаючих потрапити на шоу втупилися на нас з надією.