Глава 15/1

Мелісса

В понеділок проїхала свою зупинку в метро. Всупереч моїм очікуванням, час Кирило для мене знайшов. Точніше, для наших кінопереглядів з безперервним обговоренням в листуванні. Перед очима до цих пір клацали щелепи алігатора, який ганявся за людьми.

Як я, так запропонувала йому приємну комедію з тваринами «Неймовірний фільм очима Енцо». Навіть поплакати не дав від зворушливих моментів. Своїми жартиками відволікав постійно.

У свою чергу Кирило запропонував гостросюжетний трилер «Капкан». Тоді настала моя черга коментувати кожну сцену. Вже я-то швидко помітила всі неточності і, звичайно, не могла мовчати. Наш препод по фізіології знепритомнів б в від того, як режисери щедро додали в пащу алігаторові десяток зайвих зубів. Ну нічого, наступний раз мій. До вечора є час обрати між Попелюшкою і Білосніжкою.

З такими переповненими враженнями думками приїхала в універ. На першій лекції з подружками обговорили як пройшли у них вихідні. Про себе я скромно мовчала, відмовляючись короткими фразами. Запевнила, що атаки тигра в минулому.

На перервах все одно чекала нападу. Проте нi. Ніхто не наближався, нiкуди не тягнув. У їдальні зоряну зграю бачила лише мигцем. Разом з Ангеліною простежили за ними сидячи на стільцях, а Дашка під столом.

Обіцянку, як і в парку, Кирило свою виконував. Ось тільки наше таємне від подругжок листування розслабитися особливо не давало.  До третьої перерви відвідувача я все ж таки дочекалася.

Нутром вiдчула — по мою душу красу принесло.

— Дівчата, йдіть без мене. Незабаром повернуся, — пригальмувала в коридорі перед входом в лекційний зал.

Наші парубки з групи, ледве шиї не скрутили, роздивляючись гарненьку брюнетку. До мене чи ні явище на кафедру ветеринарів занесло, швидко прояснилося.

— Ти — Мелісса? — вказівний палець з ідеальним манікюром спрямували на мене.

На відміну від відвідувачки я-то знала, хто вона. Зарiна, одна із прихильниць зоряної зграї.

— З ранку була, — приховувати марно. Інших Мелісс на нашому курсі більше немає.

— Тоді я не не помилилася. Прийшла саме до тебе, — якщо треба радіти від такої вдачі, то я пас.

Зарiна теж щастям не світилася. Оцінюючи, пробіглася очима по мені зверху вниз, гмикнула. І знову повернула чіпкий погляд з приклеєною посмішкою.

Спочатку подумалося, що Кирило підіслав. Адже він міг сам написати? Подзвонити, врешті-решт. А не чергову крихітку долучати.

— Що у тебе з Кирилом? — більше не втрачаючи часу озвучила Зарiна причину своєї появи.

Ах, ось я їй навіщо…

Просте питання. Але я заплуталась. Якщо в розумінні "ЩО", так нічого розповідати. А якщо пригадати і те, і се, і до всього ще листування додати. Так це вийде…

Вийде: «Ага, розбіглася звітувати перед всякими дівами невгамовного тигра». Знову захотілося назвати декого додатково - баболюбом.

— Нічого у мене ні з ким немає. З Кирилом тим більше, —  якомога твердіше відповіла.

Зарiна відразу не відстала.

— Чому ж я тоді не раз бачила тебе біля нього? Ім'я твоє часто чую від компанії хлопців? 

Ось же всебачуща знайшлася. І зграя базік не менше нас обговорює свої справи. Та ще і при сторонніх. Хоча... наскільки Зарiна сторонняя знати не можу.

— Я правду сказала. Не віриш? Сама у них запитуй, — вийшло грубувато. Розумію. Чогось розлютила мене красуня пихата.

Зарiна здогадалась — допит закінчено. Ні тобі “до побачення”, ні “дякую”, що взагалі на неї час згаяла. Розвернулася і попливла собі впевненою ходою. А я, в повному сум'ятті, попрямувала до свого місця.

— Що Зарiна хотіла від тебе?

— Навіщо приходила?

Напад подружок не змусив себе чекати.

— Турбується, якби не втратити звання “крихітки”. Заспокоїла її. В мені загрози для неї точно немає. Ні на кого не претендую.

Подругам я можу ще пояснити, обережно уникаючи подробиць. Себе ж відчуваю щаблиною, що зависла між тупиковими стінами. Контролюю слова при дівчатках. Звук в телефоні боюся включити, щоб не розкритися з таємною перепискою. І не бачу в собі права запитувати про стосунки з Заріною в того, з ким просто дружнє спілкування і більше ні-чо-го.