Глава 15

Мелісса

— Кир-рило — нахабний дур-рень.

Ой, здається, я перестаралася з навчанням Мачо. Зовсім вже звання нахаби не знімаю. Водиться за ним таке, коли корчить з себе невгамовного тигра. Але після вочрашнього дурнем називати вже не хочеться.

Користуючись тим, що Ваня вийшов з кабінету прийому тварин, швиденько переказую своєму улюбленому вихованцеві події. До цих пір повністю не оговталась. Подружкам не стала нічого говорити. Не то знову почнеться:

 «Ну все, ти лише про нього і думаєш».

«Теми курсових тобі заздалегідь давати чи потім все встигнеш?»

Нi-нi-нi. Не в моїх інтересах розхвалювати красеня. Ось перед Мачо можна. З ним поговорити безпечніше.

 — ... Так відважний тигр і врятував мене від злодіїв, — закінчую ділитися жахливою історією.

— Наші пр-рограють! Втрачаємо очки! Втрачаємо, втрачаємо...

Мачо рознервувався. Забігав по дощечці, настовбурчився. Навіть мені передалося.

— Ти що? Наші не здаються, — маю на увазі себе, — Кирил зовсім в іншій команді. Там і без мене вистачає у нього, кому свій м'яч забивати.

— Кир-рила на мило, — знову завів, навчила на свою голову, — Меліс-су на лавку запасних!

А мене за що?

— Краще ми Меліссу відправимо годувати собак, — повернувся Ваня, перериваючи нашу душевну бесіду.

— Взагалі-то твоя черга, — нагадала напарникові.

— Тоді ти за мене доповідь пиши, — не розгубився він. — Вчора я ні рядочка не встиг написати через твоє побачення. До понеділка потрібно підготувати.

Спокійнісінько всівся за стіл і почав з рюкзака діставати книги та листки.

Робити нічого. Майбутнього професора ветеринарії вже не вирвеш з болота науки. Засунула телефон в кишеню і відправилася виконувати роботу. Наповнила миски кормом. Пограла з цуценятами. Перевірила перев'язку в парочки новоприбулих постояльців.Тварини часто потрапляють до нас в жалюгідному стані. Але ми лікуємо, виходжуємо, і незабаром вже носяться, друзі наші менші, як очманілі. І з привітним гавкотом стрибають вище за голову, вимагаючи кожен собі хоч дрібку уваги.

Дзвінок пролунав у найнезручніший момент. В одній руці цуценя. На нозі повис мопс. З іншого боку — пудель подає гумову іграшку. Головні затійники, наївшись, зібралися мені заспівати собачу серенаду.

Вільною рукою дістала з кишені телефон, котрий розривався мелодією дзвінка.

— Тихо всім! — прикрикнула на ораву.

Собаки затихли. Пригадала пораду Мачо, щодо лавки запасних. Може, варто прикинутися, що я вже там? Нічого не чую. Зайнята дуже-дуже. Хоча і так вже більше нікуди.

Але якщо швидко дизнаюся, яка причина дзвінка... Раптом нападників наших зловили. Адже нічого страшного не станеться? Свої думки вимовила вголос. Старий осел кивнув, підбиваючи мене на рішення.

— Привіт, Кирило. Ти щось хотів?

— Так, привіт. Дізнатися, чого не відповідаєш на мої повідомлення?

— Напевно, не почула сигнал, — наїхати, після того, як він нас врятував, вже незручно якось було.

— Постарайся бути завжди на зв'язку, Мелісса, — лише напружилась від команди, як він тут же пом'якшив: — Я хвилююся. Раптом тебе знову кудись понесло на прогулянку. Мене поруч немає.

Занепокоєння про мою скромну персону розлилося приємною хвилею всередині грудей. Від посмішки аж вилицi звело. Сто-оп! Звичайний прояв дружнього занепокоєння не повинен так впливати. Ще трохи і сяду в солодку калюжу.

— Зі мною все гаразд. Захисту вистачає, — здригнулася, проганяючи хвилю.

Мопс відніс моє струшування до себе. Почав скиглити. Пудель декілька разів гавкнув. Заводії підхопили. Осел підстрибнув. Гомін піднявся такій, що вуха заклало.

— Що відбувається? На тебе зграя собак напала? — закричав Кирило в трубку та оглушив ще більше.

— Не всі напали. Лише дві, — маю на увазі мопса і пуделя. — Інші чекають на свою чергу. Я в нормі, звикла вже.

— Швидше кажи, де знаходишься! Зараз приїду. Тільки б встигнути, — під кінець його голос звучав, ніби на бігу.

Ой-ой-ой. Рятівника лише тут не вистачало! Захисні запобіжники спрацювали панікою.

— Це все собаки Вані. Зараз він їх додому відведе. А я тобі ввечері напишу, — проторохтіла та відключила виклик під масовий гавкіт.

Фу-ух. Сподіваюся, повірив.  Далі за переписку просуватися в спілкуванні з тигром небезпечно. Досить і того, що й так знає багато про мене: де вчуся, де живу, Ваньку, подруг. Годзілла не рахуємо, це він же нас познайомив.

Ще запропонував по черзі фільми вибирати. Ага, так і повірила. Навряд чи невгамовному тигрові буде до мене вечорами у вихідні дні.