Глава 12

Глава 12

Кирило

Слабо уявляю, як доторкнутися до маленького чудовиська. Але для наближення мети вирішив піти на цей крок.

«Спочатку доторкнися до Годзілли і щиро вибачся перед хом'яком. Тоді й запитуй про своє побачення».

Ось така відповідь мені дісталася від непробивної Білянки.

Перевірками мене лякати надумала? Стерво. Боїться, що я переб'ю головний козир її кволого мачо? Окрім його любові до осоружних гризунів більше не бачу і близько порівнянь.

Нічого-нічого. Завтра вже і цього пункту не буде. Шкода, що не можна напитися заздалегідь. Серед біла дня вломитися до Айболітiв в хороброму нетверезому стані виглядатиме дещо підозріло. Гаразд, стрес і потім зняти встигну. Тим більше шпага Чемпіона знову здорова.

Від лайливих думок про Білянку і її хлопця-дебіла мене відволік Алекс, що голосно з криками, матом і безліччю погроз розмовляв по телефону. Довелося навіть вухо потерти, а то майже оглох від жахливої проблеми друга.

— Нормально повтори, що сталося. Окрім кучерявої гидоти, якій не минути лиха — я нічого не зрозумів.

Ну, насправді, ще там багато описів самої гидоти, і як їй тепер влетить від нього, пролунало.

— Що незрозумілого?! — крик поновився, — Вона мені зіпсувала щасливі джинси. У них я завжди перемагав. Будь-яке бажання виконувалося по лясканню пальця. Ну я ж вам скільки прикладів наводив. Це реально працювало!

Взагалі-то я не вірю в таку фігню. Ми з Марком просто втомилися доводити, що це все збіг. Жодної містики з його джинсами бути не може. Але інколи й справді він нас дивував. На батлах не раз завойовував перші місця особливо не напружуючись, варто ліше було надіти потерті вiд часу джинси.

Навіщо він свій талісман начепив в клуб я не знаю. Там навіть не звернув уваги, в чому Алекс був одягнений. Зате чітко пам'ятаю, в якому вигляді розгулювала моя особиста ставка.

— Зранку на навчання швидко зібрався, — прибитим голосом трохи тихіше продовжив постраждалий, — джинси кинув в залі. Туди не заходив. Зараз повернувся додому, а в квартирі стоїть шалений сморід. Мене ледве навиворіт не вивернуло. Перерив все! Викинув продукти. Вивалив речі, паркет хотів зривати. Подзвонив у службу евакуації. Поки їх чекав продовжив пошуки. Сморід привів до улюблених джинсів.

— Якщо ти їх давно не прав, при чому тут Даша? — прикриваючись рукою, я реготав над ним.

— А при тому! У задніх кишенях знайшлися протухлі мідії. І зникла банківська карта. Хто мені вчора міг підкинути в клубі мідії? Хто обіцяв помститися за постріл оливки в голову?

— Ти б відчув, — тут вже я розгубився, — як би вона так непомітно змогла тебе обчистити на гроші та пригостити морепродуктами?

— Хрін її знає. Вона чи не вона — завтра вже дізнаюся. — в трубці пролунав звук дверного дзвінка, — Все. Мені треба йти, служба евакуації прибула. Доведеться їм віддати останню готівку за хибний виклик. -- І на тому відключився. 

А я побіг перевіряти свої брюки, карту та документи. Подзвонив Марку, переказуючи шокуючі новини. Ми навіть вирішили, що міг хтось з невідомих проникнути в клуб. Хотіли поїхати і запис камер переглянути. Марк відволікся, перевіряючи i свої речі. Теж все виявилося на місці. З однією лише видмінністю.

— Здуріти можна, — протягнув він, після невеликої заминки, — в задній кишені моїх брюк знайшлася банківська карта Алекса.

Тепер ми взагалі перестали що-небудь розуміти. До варіанту з обчистити додався — пожартувати. Звідки така спритність рук і втрата страху? Заздалегідь співчуваю тому, хто в цьому замішаний. Алекс обов'язково докопається до правди, я в цьому не сумніваюся.