Глава 10/1

Мелісса

— Вань, зачекай! — схопила напарника за рукав. — У мене до тебе дуже важлива розмова є. І величезне прохання!

Показала гору руками.

— Хочеш, щоб я тебе прикрив на роботі? — не дуже-то проникся важливістю в моєму голосі Ваня, продовжуючи йти.

Я не відступала, переслідуючи його далі.

— Ні, Ваня, не дай Боже. Якщо побажаєш, можу сама за двох всі вихідні працювати, — чимось треба було заманювати.

Згодна і весь тиждень там сидіти, аби вдалося уникнути зіткнення з тигром. Підкинув же мені Годзілла головному болю, коли до нього вліз. До цих пір розсьорбую.

— Ага, зрозумів, — кивнув Ваня, зупиняючись, — знову з подружками хочете мене обдурити? Лабораторні свої підсунути? Я вже не такий дурень — втретє не поведуся!

Моя єдина надія на порятунок перебував в стадії загострення занудства.

— У мене горе. А тобі, хоч би що! — я спохмурніла і набула вкрай ображеного вигляду.

Ваня задумався. Уважно придивився у пошуках каверзи. Зрозумів, що я не жартую. Не до жартів мені. І змінив підозріння на занепокоєння.

— Хотів до викладача підійти, взяти тему для доповіді, — сумно зітхнув відмінник. Лише він здатний сам випрошувати додаткові завдання. — Викладай вже, Мелісса.

Ну нарешті!

Відтягнула його від проходу. І розписала всю історію від моменту з втечі хом'яка в найжахливіших фарбах.

— Конкретніше можна? Що Кирил тобі зробив?

Ваня любить все розжовувати і по поличках перекладати. Довелося пригадати всі напади нахаби після дивних змін.

— Квіти спочатку примусово подарував. Потім хотів насильно додому підвезти. Писав повідомлення. Змусив з ним танцювати. Морозивом з друзями нас завалили. А сьогодні взагалі жах! Силою на стільці відніс і круасан їсти заважав.

Ваня слухав часто кліпаючи. Співчуттям не віяло.

— Мелісса, ти зараз розписала найжорстокішого лиходія. Гірше не буває. Як ти витримала стільки-то, бідолашна? — погладив мене по голiвонцi.

А потім як розсміявся. Над моїм же горем.

— Все серйозніше, ніж ти думаєш, — не звертала увагу на його регіт. — У нього і без мене вистачає бажаючих. Суперечку програвати не хочу, — на зміні в притулку тварин я розповіла другу про це, — коротше, врятуй мене від переслідувань, і потім проси, що схочеш.

— Як врятувати? — округлив очі головний варіант порятунку.

— Стань моїм хлопцем, Вань, — тепер його очі поповзли на лоб. Швидше додала: — Тимчасовим хлопцем. Для вигляду. На трохи. Виконаю будь-яке твоє бажання. Обіцяю.

— Так вже і будь-яке, — недовірливо скосився, — Раптом як захочу, щось велике таке-перетаке.

Погоджуюся на все. Що він там захотіти може? З навчанням допомагає він мені, а не я йому. За нього відпрацювати в притулку? Так, будь ласка.

— Ну добре, спробую. Все одно не відстанеш, — махнув на мене, думаючи, що все буде просто.

Поки не передумав, дала йому час звикнутися з новим статусом до кінця занять. Подружки, знаючи Ваню, не надто вірили, що прокатає. Надія все ж таки була. Виглядаємо ми відмінно. Юнак він скромний, симпатичний. Худенький дуже, але то дрібниці. Аби не переплутав нічого. Досвіду зустрічань у нього менше, ніж у мене. Притому, що і мій досвід серйозним не назвеш.

Перед виходом ввела свого нового бойфренда (другого за останні два тижні, якщо рахувати папугу) в курс справи. Тричі повторила, що він хворів і любить футбол. Ревнивий до остраху. Обожнює називати мене при всіх своєю дівчиною. Чим голосніше, тим краще. Це, щоб напевно дійшло до деяких.

Даша з Ангеліною вимагали знаходитися поруч. Не хотіли наш романтичний вихід пропустити. Ледве вмовила їх залишатись на відстані.

— Якщо про щось забудеш, просто обіймай мене і називай своєю дівчиною.

Дала останню інструкцію новоявленому Мачо, і ми вийшли з універа у двір.

Зграя хижакiв стояла неподалiк від входу. Чекали?

Кирил відірвався від дружків і почав наближатися рішучою ходою.

— Меліс, я битися не вмію, якщо що, — вирішив включити задню "мій" хлопець, ховаючись мені за спину.

— Заспокойся. Я тебе в образу не дам, — смикнула свого силача і ревнивця на місце.