Глава 10

Мелісса

— Мел, ти не дуже була схожа на нещасну жертву. Досить скаржитись, — перервала мої обурення з приводу атаки нахабного тигра Дашка, коли ми після буфета відправились на нашу кафедру.

— А взагалі, ви навіть мило виглядали, — мрійно вiдзначила Ангеліна, підморгуючи мені, ніби зі схваленням.

Ясна річ, мило для них.

— Хочете мені курсові віддати скоріше, так і скажіть. Нічого сватати всіляким баболюбам невнамовним.

Думають, що не здогадалася! Надія списати мене з рахунків так і читалася на обличчях кращих подруг. Ось, які вони у мене.

— Комусь же треба програти, — захихикала Дашка, і не думаючи приховувати намір, — Мел, ми тобі повністю довіряємо курсові. А Кирил написати допоможе.

Я не стрималася і доторкнулася до її лоба. Жару начебто немає. Звідки лише в її голову марення прийшло?

— Раптом він не баболюб, а нормальний? — ще в однієї, здається, помутився розум.

Ангеліна в нашій трійці номер один по наївності. I як же цей хитрун зумів швидко пустити їм пил своєї чарівності в очі? Навіть у мене поруч з ним починаються сумнівні припадки. По-іншому назвати не можу, коли збивається дихання та тону в пронизливих сірих кристалах. Відчувається досвід. Ще й який! Нахабно, тупо, з натиском, збиває мене з правильної дороги.

Двері в аудиторію були ще зачинені до початку лекції, і ми стали біля вікна. Виглянула у двір з видом на вхiд до унiверу. Краса. На деревах з'являються перші бруньки. Весна поступово вступає в свої права. Пора року змінюється. Але лише не баболюби...

— Хто там сумнівався? Ще й зібрався пожертвувати своєю подругою заради виграшу? — розвернулася до дівчаток. — Самі погляньте, якщо мені не вірите.

Видно все, як на долоні. Натовп студентів випурхнув на вулицю під час перерви. Кирила помітила відразу. Ну ще б пак. В оточенні зграї дівчат посмiхався, жестикулював, розмахуючи руками. Не важко здогадатися — їздив по наївним вухам. Крихітка на ім’я Зарина, яку ми бачили з ним на парковці, терлася поруч.

— Дружки його теж з ним, — хмикнула Дашка, — Дивно, що Алекс на мою помсту ніяк в буфеті не відповів. Треба було більше пригостити.

— Міг доки не помітити, почекаємо до завтра, — заспокоїла я нетерплячу подругу.

Ще подумала, що всю зграю варто було провчити. Алекс з Марком не відставали від невгамовного тигра, теж майже затискали готових повиснути на них студенток, нікого не соромлячись.

— Та-ак, Мел, ти була, як завжди, права, — засмучено протягнула Ангеліна.

Погодилася зі мною. Авжеж. Коли б я помилялась? Добре, що ніхто не помітив, як я зі всієї сили вчепилася в підвіконня, спостерігаючи за поверненням натовпу в будівлю універа. Зарина взяла Кирила під руку і так вони зникли з вигляду.

Півгодини ще не пройшло, як він запрошував мене на побачення. Гладив по долонi, викликаючи мурашки. Кліпав чорнявими віями. Забивав голову солодкими словами, демонструючи себе найрозумнішим.

Хмм… Сумнівається в моєму Мачо? А ось я в тобі, лицемірний тигр, взагалі не сумніваюся. Так само, як в тому, що програш мені не світить. Сьогодні вiдшию тебе назавжди.

На лекції з гігієни тварин нетерпляче смикалась та панікувала. План був під загрозою. І я вже подумувала над тим, як мені відпроситися раніше і втекти додому. Проблема в тому, що завтра нахаба мене знову зловить. Не папугу ж мені йому в клітці приносити для знайомства.

З початком наступної перерви вже не зволікала. На роль мого бойфренда черга не стояла. Так собі розуміння. Могли б і спробувати. Вся надія залишалася на мій план.

Лише він кудись вже зібрався...