Глава 9

Кирило

Голова забита точно не маркетингом. І схоже, що не у мене одного.

— Що далі робити плануєш? — прямо по темі вирішив з'ясувати Алекс, — Вчора навіть провести злюк не вдалося.

Це правда, втекли все ж таки. Білянка мої повідомлення пустила лісом. Включила найповніший ігнор.

— На великій перерві спіймаємо трійцю і…

— I будеш катувати, доки ставка не спрацює? — не дав закiнчити Марк, приколюючись над моєю черговою поразкою. За що був тут же покараний.

— Рогов Марк, ви забули де зараз знаходитеся? — встала на диби Горгона, — Тоді я вам нагадаю! На моєму предметі, по якому у вас через прогули світить «Е» бал та недопуск до іспиту. Наступного разу ми дамо вам висловитися. За темою підійдете після лекції.

Випалила та продовжила далі, як ні в чому не бувало, описувати схеми маркетингових програм.

— Вона мене точно ненавидить, — прошепотів друг, який попав під роздачу. Говорили всі, а дісталося йому. — Дочка в неї така ж. Дивилася в клубі, як на садюгу і перелякано сторонилася. Стерво з янгольским личком.

— А чоловiк Горгони тебе полюбив? — не зміг себе стримати Алекс, дуже вже смішно бачити Марка в розгубленому стані. Дуже вже рідко таке трапляється.

— У них там вся сімейка дивна. На вихідних знову туди їхати доведеться, інакше залік мені не світить, — прикриваючись блокнотом обурювався «улюблений» студент Горгони.

По моїй шиї пробігли гострі кігтики, довелося розвернутися. Зарина привітно посміхнулася та попросила ручку, її раптом писати перестала. Дякувала так, що я сказав не віддавати. Білянці не завадило б повчитися у неї, як реагувати на мою увагу. Та все ж відмінність на користь норовистої зарази сталася.

Поруч з Білянкою я не відчував перешкод від дивних відчуттів. Не хочу думати, як приємно вона відчувалася в моїх руках. Важливіше те, що жодні думки не викликали свербіння на нозі. Шпага Чемпіона вимагала продовження. І я розривався між бажанням поцілувати її або до кінця зрозуміти — чи прошло у мене манія після Годзілли. Зрозуміти — зрозумів. Зате тепер збоченцем став в її очах. А нічого, що по милості її хом'яка терпів обломи?

На великій перерві відправились на пошуки гордої трійці. Заздалегідь сміялися над радісною зустріччю. У їдальні не виявили і спустилися в буфет. Навряд чи вони пожертвують ланчем в спробі сховатися від нас. Ми-то скрізь знайдемо. Мха-ха.

— Ось де вони, злючки причаїлися, — першим трійцю побачив Алекс.

Дівчата, ще ні про що не підозрюючи, мило базікали, тримаючи стаканчики з кавою у руках. Одна лише з них нервово крутила головою, вона ж і помітила нас. Всевидяча кароока Білянка. Немов вiдчула мене на вiдстанi.

— І що далі? Беремо нахрапом? — начебто ми колись по-іншому робили, прикинув Марк.

Просто підсісти всім разом вже не приваблювало для моїх цілей. Хіба що, знешкодити заразу бiляночну, щоб слухала спокійно та не смикалася.

— Мені треба позбутися подружок, — почав знешкодження з головного,  — Відверніть їх увагу, а я підсяду до Мелісси.

— Ага. Тобі може ще перемогу на тарілочці з блакитною серветочкою подати? — продемонстрував Алекс, що допомагати ніхто не буде.

Марк і так всі вуха продзижчав, яку мені послугу в клубі зробив. Бонусну зустріч подарував. А те, як на свій бонус від Горгони поглядає, з боку йому не видно. Ось вона, дружба багаторічна, куди котиться.

— Окей. Сам зі своєю ставкою розберуся. Потім не треба просити i мене, якщо хтось з трійці вам нерви почне псувати, — пригрозив опоненам, проте знаю, що йдеться мова вiдносно дрібниць. В складних випадках ми не кинемо один одного в бiдi.

Алекс на мої слова розсміявся. Випалив, що кучерява фурія йому й дарма не потрібна. Донька Горгони тим паче. Марк був більш стриманим. Одне нагадування про сімейку препода його вже дратує.

Зайняли вони знову пост спостерігачів неподалiк столу дівчаток. Варіантів залишилося небагато. Хижак в мені чекати черги не звик...