Глава 8/2

Мелісса

На танцполi мені скрiзь здавався тигр. Тільки-но бачила якогось брюнета, відразу ж підстрибнула від переляку. Переслідувало відчуття, що ось-ось наздожене в будь-який момент. З таким успіхом скоро повсюди буду шарахатися від однієї лише згадки про нахабу. Розслабитися не виходило. І я просто намагалася перемкнути увагу на танці. Вогні, музика, божевільні ритми — все, про що я думала, поки не змінилася програма.

Натовп розбився на парочки. Почався медляк. Нам ловити нічого, зібралися піти на місця. На півдороги мене повернули.

Не запропонували. Не запитали. Навіть не пояснили, чого хочуть. Підхопили на руки й притягли у центр танцювального майданчика.

— Кирило, ти поводиш себе, як нахабний дикун.

Зі всією злістю шипіла на нього, укладаючи руки на його широкі плечі. Талію затиснув так, що й не вирвешся. Хочеш, не хочеш, а танцюй з невгамовним тигром.

— Розслабся, Мелісса. Один танець, і я тебе відпущу, — відчуваючи мою напруженість прошепотів, зачіпаючи губами мочку вуха.

І я розслабилася... Вперше за сьогоднішній вечір відчула себе спокійно. Не турбувалася про стеження, перевірки, невсипущу увагу своєї загрози. Тепер з'явилося хвилювання зовсім в іншому. Спина колола мурашками під його пальцями. Дихання збилося від близькості привабливого красунчика. Остерігалася підняти на нього очі. До медляка мені не було настільки жарко.

В середині танцю стало ще гарячіше. Ось тут вже я зовсім розгубилася. Збочений тигр, по-іншому й не скажеш, почав тертися об мене ширінькою. Недовго. Раз-два, але мені напружитися вистачило з головою.

— Як же ти смачно пахнеш, Мелісса, — добивав мої розплавлені мізки своїм звабливим голосом, — Мені потрібно перевірити одну проблемку. Можу я тебе попросити дещо зробити для мене?

Затьмарений мозок відреагував на «попросити».

Поцілунок! Він хоче попросити поцілунок!!!

Один танок, один поцілунок, один...

Встромила нігті собі в долоні. Мелісса, ау! Прийди до тями! Зітри сироп з очей, поки зовсім не осліпла від підступної чарівливості.

— Про що ти хочеш попросити? — після питання, зчепила губи в замок.

Якщо захоче, адже все одно поцілує. Ну, а я... я тоді...

Замість того, щоб наблизити обличчя, Кирило відпустив мою талію. Узяв за руку. І підняв... ногу.

— Проведи пальцями по моєму лівому стегну знизу-вгору, — так от мені й заявив посередині танцпола.

Замок з губ спав. Провести йому? Чого ж нi?

— З першого погляду зрозуміла, що ти збоченець!

Розмахнулася й вмазала йому по щоці. Не по стегну. Зате ліву сторону, як і просив, не переплутала.

Розштовхуючи парочки, понеслася до нашого столу.

Все-все-все. Досить на сьогодні. Зараз дівчаток умовлю поїхати додому. Ангеліна не буде проти. Дашка також помститися встигла вже.

Прилетіла до подружок та ахнула. Вони сиділи удвох, як і до танців. Дружки ненаситного нахаби там де і раніше, й реготали незрозуміло з чого. Але наш стіл... На ньому місця вільного не залишилося. Повністю завалений морозивом. У креманках, тарілках. Всіляких кольорів. З фруктами і ягодами, шоколадом і кремом. Очі розбігаються від різноманітності.

— Дівчатка, нам додому пора вирушати, — облизуючись, благала я.

— Мел, ну не знущайся, — вчепилася Дашка в креманку біля себе, витираючи рот від шоколаду, — Дай, хоч половину спробувати. Потім точно підемо.

Ззаду мене підштовхнули та опустили на моє місце.

— Сподіваюся, коли наїсися — подобрієш, Білянка.

Обаяшка вийшов з себе. Ох і колов очищами. В помсту кинула красномовний погляд на його щоку. Не лізь до мене. Можу й додати.

Стало зрозуміло багато чого. Морозивом нас пригостила зграя, відкинувши щедрості із зіркового плеча. Триматися від збоченого тигра потрібно, як можна далі. Клуби, напевно, не для мене. І взагалі, я дурочка наївна.

Невідомим залишалося найважливіше.

Чому він пристав саме до мене? За що мені таке покарання?!