Глава 7/1

Кирило

Відповідь на моє повідомлення і не думала з'являтися. А, ну як же. Адже ми такі строгі та правильні. Листування страшний гріх. Того і дивися до чорного-причорного списку відправить. Від мачо мене треба приховати.

Через дві години не витримав.

«Ветеринари мають бути милосердні. Що ж ти така безсердечна, Білянка?»

Подумав. І переписав ім'я на Мелісса. Хоча менше білянкою в моїх очах вона не стала. Зараза рідкісна.

«Про те, що ти хворий на голову я і так знаю. У твоєму випадку — це не лікується».

Ось! Діждався акту милосердя, щоб її.

«Даремно ти так. У мене температура величезна. Скоро згорю в хлам. Але ти не звинувачуй потім себе. Подумаєш, не захотіла допомогти. Розважайся i далі спокійно».

Якщо після такого не відповість, то я вже взагалі не розумію, чим її пройняти. Продовжуючи пити каву, принесену секретаркою батька, і підраховуючи витрату на рекламу, завис у чеканні.

Бжзз... вібрація здалася дуже гучною.

«Кирил, якщо ти серйозно хворий -- випий ліки. Виклич швидку. Приїхати до тебе точно не зможу. Але в порадах iз лікування не відмовлю».

— І чого либишся? — помітив Алекс, його стіл навпроти мого.

— Лікування приймаю.

Друг зрозумів, по-своєму, покрутивши пальцем бiля скроні.

Більше пояснювати не збирався. Поки ніхто не знає, що в моєму арсеналі є новий шлях до Білянки. Противники по спору і так мене пасуть. З листуванням відчуваю себе на крок попереду.

Увечері ще кілька разів вдалося обмінятися повідомленнями. Тиснути на неї утримався. Хай до понеділка обвикається. Незабаром пастка закриється, не встигне вона і карим оком моргнути.

***

В неділю Марк оголосив терміновий збір. Плани були махнути в боулінг: кулі поганяти, відпочити в чоловічій компанії. Раптом йому закортіло в студентський клуб. Ось хоч ти трісни, а лише туди. Ще й час призначив.

Терміновий збір у нас означає проблеми або необхідність обговорити важливі новини особисто. При чому тут проблеми в клубі так і не зрозумів. Вечір тільки починався. Обговоримо, що треба, і можна далі продовжити в боулінгу. Вирішив я так по дорозі і сіпатися перестав.

Для нормальної тусовки в клубі час ще не настав. А Марк вже тут як тут. Розсівся за далеким столиком, що теж дивувало.

— Сподіваюся, ти поясниш, що на тебе найшло?

Придивляюся до нього. Начебто тверезий. У нормальному настрої. Могли і не квапитися.

— А чого не в центрі зайняли місця? — після мене принісся Алекс, теж уважно розглядаючи Марка.

— Скоро взнаєте, — заінтригував ще більше, — Ви пам'ятаєте я вчора їздив до Горгони? — це він так препода по маркетингу люблячи називає. — Так от. Там я побачив таке, таке-е!

Навіть очі витріщив під враженням.

— Бікіні? — прикинув я жартома.

— Без бікіні? — Алекс зайшов далі.

— Це теж, — до нашого шоку він підтвердив, — Простеньке білого кольору з бантиком попереду.

Ну Горгона дає! Преподи розбещенніше студентів. Затягла додому займатися, а сама.

— А які у Горгони кавуни? Розмір шостий, не менше? — Алекс навіть підвівся, нависаючи від цікавості над столом.

— Я бікіні бачив не на ній, — зморщився Марк, пересмикнувши плечима.

— На кому тоді? — Алекс завалився назад на стілець.

— У чоловiка Горгони?

Я спочатку запитав, а потім злякався за друга. Тримається. Молоток.

— Ви б ще діда з бабою назвали, вони там теж є, — зареготав Марк, — У Горгони є донька. Ось на ній і побачив.

Частково відлягло. Горгона не спокушала. Чоловік її в бікіні не бігав. Чого зібралися так і залишилося незрозумілим.

— Далі давай? — поквапив я його, в боулінг їхати самий час, — Покликав же нас сюди не просто так.

— Яке там просто? Терміново по першій важливості. Дочку Горгони вам показати захотів, — задоволений собою, друг хитро посміхнувся.

Дочки поблизу не спостерігалося. Марк з'їхав з глузду в будинку Горгони. Ми з Алексом мало що зрозуміли. Нафіг ми йому з дочкою тут потрібні? Коротше, вирішили для кращого розуміння поїсти.

Раз вже сидимо біля кухнi, треба скористатися моментом. Живемо ми всі окремо від батьків. І перекушувати звикли де доведеться.

Замовили салати, пасту, м'ясний гарнір. На якийсь час навіть забули бікіні, Горгону й навіщо сюди завiтали. Музика тихо звучала. Народ повільно збирався. Знайомі дівчатка підходили привітатися. До себе їх не запрошували. Танцювати мені не хотілося, перевіряти дію отрути Годзілли теж. І я сподівався ще звідси рвонути, хоч би в більярд, якщо в боулінг не встигнемо.

— Охо-хо! Дочка Горгони прийшла. Повертайте голови повільно, — прикрився серветкою Марк, він один із нас сидів обличчям до входу.