Глава 6/1

Мелісса

— Штрафний йому! Штрафний!

Хоч хтось мене розуміє.

— Ти б бачив його! Корчить iз себе всемогутнього короля. Задовбав своїми переслідуваннями. Мені, навіть, здається, що Кирило спеціально очікував на парковці. Зовсім порятунку немає від зухвалого Тигра.

— Кир-рил-ло на мило! Гра не по правилах. Грохнути пора.

До чого ж приємно скаржитися, коли є підтримка.

— Дякую, Мачо. Не даремно ти у мене самий найкращий хлопець, не то що деякі.

— В дзьобі порожньо від дякую! — піднімає лапку і показує на стіл.

Ось вже вимагач.

Давно так не раділа вихідним. На роботі в притулку тварин я все ще не можу відійти від вчорашнього дня. Вірніше, від нападів одного самовпевненого зiркуна. Саме тут і живе мій улюбленчик Мачо — папуга жако. І нічого, що основний лексикон у нього від сторожа, який схиблений на футболі та дивиться трансляцію матчів під час зміни. Все одно я знайшла для себе вільні вуха в образі ненажерливого вихованця.

Взяла з пакетика курагу, Мачо лише через неї мене чекає. Простягнула йому в долоні. Не стрималась і погладила сіренький чубчик. Папуга попереджувально шикнув. Він парубок різкий, з амбіціями.

Є в ньому щось схоже на самовпевненого Тигра. Теж вважає себе королем притулку. І далеко не всіх підпускає близько. Напарника вже тричі вкусив. Зі мною Мачо бiльш терплячий. А я так взагалі прив'язалася до улюбленчика. Мрію забрати його до себе, ось тільки нікуди. Батьки навіть слухати не хочуть про галасливе некероване диво.

— Досить з тебе, — штовхає мою руку Мачо, перекручуючи слова, отже, наївся.

За часом потрібно йти в основний ангар, де містяться більшість постояльців — собаки і старий осел. У сусідньому приміщенні поменше — котяча юрба. І так цілий день: годування, догляд, прибирання. Приймання нових. Покази для тих, що бажають забрати собі вихованця. На Мачо багато хто задивлявся і хотів забрати. Але він відлякує всіх, як тільки відчуває гостей по свою душу. Згадує всі лайки, навіть ті, що я і не знала. Для найстійкіших в хід пускає гострий дзьоб. Варто відвідувачам піти — хитрун знову стає веселим та спокійним, пісеньки співає.

— Все, мені потрібно вирушати, інакше Ваня бурчати почне.

— Ваня молодець. Мелісса базікалка.

Помилитися за ким папуга повторює не можна, голос він теж уміло пародіює. Напарник навчив мене дражнити.

Біля дверей зупинилася від роздвоєння дзвінка телефону. З моєї сумки заголосила мелодія, а Мачо її відразу підхопив.

Повернулася. Дістала телефон і пальцем показала папузі «тихо». Номер незнайомий. Хто його знає, кому я знадобилася в суботній день.

— Добрий день. Я вас слухаю, — подумалося, що могли дзвонити з деканату. Інколи попереджають так про зміну розкладу.

— Завжди б такою ввічливою була, — задоволено мені гмикнули в трубку.  Від несподіванки ледве телефон не впустила з руки.

— Ти, ти... Щ-що, взагалі вже? — раніше не заїкалася, але стаю близька, — Зовсім оборзів! Де номер узяв без мого дозволу?

Зібралася відпочити від атаки невгамовного Тигра називається. Півдня не прошло, як я знову на нього кричу. Ніде порятунку немає!

— Ех, надовго ввічливості не вистачило, — зітхнув він на тому кінці, — Адже я просто хотів дізнатися, як ти вчора додому добралася. Турбувався, хвилювався. Чи не спіткнулася поки бігла стрімголов Біляночка.

А голос-то, голос у нього знову солоденький такий. Тьху. Так і капає сиропом у вуха від вигаданної турботи.

Сумніви заворушилися. Невже й справді, йому не все одно?

Знати б хоча, який він справжній?

Милий красунчик-Кирило схильний до прилипання, коли надумається?

Хижий і самовпевнений мажор-Тигр, в якого на розумі тільки розваги й крихітки? А я всього лише примха або чергова забавка.

Раптом я йому дійсно сподо… Геть, думки непотрібні! Навіть слово таке виголошувати не хочу до кінця. Від головного відволіклася.

— Кирило, чекаю пояснень. Звідки мій номер?

Ось так строго без жодного розмазування.

— Безкоштовно водієм не працюю. Вчора узяв плату цифрами. Здогадуєшся, якими? — спіймала приглушений смішок.

Ляснула себе долонею по лобі. Все зрозуміло. Зграйка дівок здала мене. Поїздки вдалося уникнути, проте у Тигра додався ще один спосіб у мене діставати. Уявляю перед собою психа в сезон загострення, і роблю нову спробу достукатися.

— Послухай, Кирило, — послати хочеться більше, але я тримаюся, — якщо ти думаєш, що я ображаюся, то нi. Ні крапельки. Живи собі спокійно, — і мені не заважай, — нам не можна спілкуватися. Просто забудемо непорозуміння. І нам обом стане легше.

Мені так точно. Варто було посперечатися з подругами, як тут же потрапила під приціл.

— Забувати нічого не хочу. А легше мені стане, коли ти зі мною підеш на побачення.

Ах, ось воно що. Загострення у психа серйозніше, ніж спочатку здавалося. Змінити номер і універ від такого хижака навряд чи допоможе. Примху свою чекає отримати.  Чекай, чекай...

Підвищені нотки в моєму голосі сполохали Мачо. Він нервово забігав по дощечці. Ідея виникла безглузда. А з дурнями будь-які методи підійдуть. Наблизилась до дощечки над кліткою, та й прикрила телефон, щоб Тигр не розчув:

"Гравець промазав, програємо".

Підставила тепер трубку ближче.

— Прибив би гада! М'яч йому в дупу!!!

Звичайна реакція Мачо мені зараз на руку.

— Не зрозумів? Це хто сказав, Мелісса? — реакція не змусила себе чекати.

— Мій хлопець. Мачо. Він дуже ревнивий, так що відстань від мене.

Треба додати для правдоподібності.

«Гол у ворота противника» — шепнула папузі, подражнюючи шматочком кураги.

— Гнати з поля! Ноги відірвати виродкам! — далі пі-пі-пі, ледве заткнула матюки папуги, засунувши ласощі в дзьоб.

— А чому у твого парубка голос такий дивний?

Нормально? Знайшов до чого причепитися. Це що, його більш за все хвилює?

— Захворів мій коханий, охрип, — теж мені голосовий експерт знайшовся, — Тепер ти зрозумів, що до мене наближатися небезпечно? Я дівчина вірна, не зраджую. Мій парубок ого-го який силач.