Роздiл 5/1

Кирило

Нічого не пояснюю докучливим напівдрузям. Так-то вони залишилися моєю бандою. Але лише не в парі. Тут вже грають проти мене. Об'єдналися в окрему команду. Хай з Філом і Яром веселяться. А потім прийде і моя черга. Хо-хо.

— Ну чого ти жмешся? Зізнайся, що придумав, і ми відстанемо, — Алексу так і кортить дізнатись подробиці.

Так я і повірив, що відстануть. Наївністю не страждаю.

— На перервi самі побачите, — підкидаю їм привід посіпуватися від інтриги.

Вдаю далі, що промова Алли Семенівни найважливіша в житті, повністю перемикаючись на слайди. Зовсім незабаром я зможу здивувати перелякану Білянку. Так я для себе і вирішив. Дівчинка перенесла шок. Це не дивно, адже на неї звернув увагу серйозний хлопець. Так, я такий. У мені серйозності на десятьох. Батьки не вірять, коли так говорю. Називають йолопом. З чого б такі висновки?

Закінчилася лекція під вигуки: «Фух», «Ура» та «Нарешті». Звірився з часом. Не кваплюся. Все схоплено. Розклад Білянки тепер зі мною. Довелося зробити знімок зі стенду на пам'ять.

Алекс з Марком пасуть. Не відстають. Ну ще б пак. Ледве висиділи. Ворожили, чому я спокійний, наче хижак у засідці. На телефон прийшло повідомлення.

Пора!

Вийшов в коридор. Кур'єр вже на місці, топчеться під дверима.

— Зрозуміло. Підготувався, значить, — відреагував Марк на моє замовлення.

— А ти як гадав? Другий підхід буде красивим, - коментуючи причину замовлення, забираю з рук кур'єра букет яскраво-червоних троянд.

— Думаєш, клюне на квіточки? — з сумнівом хмурився Алекс. Занервував, відразу помітно.

— Всі дівчата, — і навіть зарази біляночнi, уточнюю про себе, — люблять знаки уваги. Принесу. Вона розтане. Подружкам похизується. І головне - повірить, що я з нею познайомився з найщирішими намірами.

Метод «пустити пил в очі» повинен спрацювати. Розганяти дим все одно доки не прокатає, вона і так морозиться. Затягувати не в моїх інтересах.

Підтвердження фантастичності мого методу знайшлося в очах однокурсниць. Обліпили з питаннями, ахами, зітханнями. Заріна, ледве чи руки не протягувала, чогось подумавши, що для неї старався.

— Ну а кому тоді, Кирюш? — піджала вона ображено пухкі губи.

— Для важливої справи, Зара. Так треба, — упустив на ходу їй, щоб відстала, і більше не втрачаючи часу попрямував до чокнутих ветеринарів на останній поверх.

Звичайно, не один. Позаду переслідували пара спостерігачів, спеціально зберігаючи дистанцію.

На звіриній кафедрі студенти вже виповзли з аудиторій. Непоміченою моя поява не залишилася. Зловив на собі захоплені погляди дівчаток і повні підозри хлопців.  Залишився непомітним лише для трійці.

Кучерява брюнетка жваво базікала, підстрибуючи на місці. Світла скромниця з косою притиснула руки до грудей, розгойдуючи головою. А Білянка, сидячи на підвіконні, дзвінко реготала, розмахуючи в повітрі ногами, взутими в яскраво-сині кеди.

Я, навіть, призупинився на декілька секунд. Запам'ятовуючи момент, коли вона не злюка. Виглядає, начебто, як і в минулі зустрічі: вдягнена просто і зручно (светр приховує мішком всю фігуру), безглуздий хвіст на голові з'їхав на бік, розсипаючи біляві локони на одне плече. Хай вона мені без суперечки не потрібна, але... Біс, його зна. Така Білянка мені подобається набагато більше.

— Ой, це ж… той.

Першою з трійці мене помітила скромниця.

— Привіт, красуні!

Пускати пил, так пускати. Натягнув саму най-сяючу посмішку з особистого списку «причарувати будь-яку».

Трійця затихла, втупившись на мене, начебто я їх страшними обізвав. Мелісса й зовсім пихтіла. «Крихітка» не подобається. Красунею назвав — теж мимо. Охрініти, мені пощастило зі ставкою.

Гаразд, роблю перехід від слів до жестів.

— Мелісса, квіти для тебе.

Протягнув.

Не бере. Зiмкнула пальці в кулаки.

Та щоб тебе! Хапаю за руку і всуваю, затискаючи її ж долонею.

 — Мел, ми будемо поруч. Клич, якщо що, — тремтячим голосом попереджає скромниця.

— Передумаєш, кхи-кхи... ну ти зрозуміла. Так ми приймемо, — взагалі незрозуміло про що ляпнула чорнява, з хихиканням показуючи три пальці догори.

Мелісса відразу зістрибнула з підвіконня.

— Не сподівайтеся! — крикнула подружкам услід.

І лише тоді обдарувала мене своїм карооким теплом. На північному полюсі тепліше буде.

— Запитую не вперше. Що тобі від мене потрібно?

Квиток в кращий клуб столиці на концерт і утерти недовірливі носи четвірці в суперечці.

Натомість промовив:

— Хочу, щоб ти не дулася на мене. Квіти на знак примирення.

У задумливості вона понюхала бутони. Всього на мить розгладились похмурі брови. Куточки ніжно-рожевих губ здригнулися, неначе в посмішці. Розтанула. Знав, що спрацює.

А ось лукавий вогник в очах Білянки насторожив.

— Спасибі, Кирил. Квіти дуже гарні.

Ну? Що я говорив? Клюнула!

— Так, я старався, — прикидаюся, що не просто ткнув пальцем в замовлення кур'єрської служби, а з ніг збився, доки вибирав.

— Твій букет дуже сподобається Годзиллi, він любить зелень, — продовження звернуло кудись не туди, — А ще хом'як небайдужий до червоного кольору. Ну ти й сам це відмітив. Хі-хі.

Короткий кивок з натяком на мою ширіньку.

Знущається?!!

Фр-р, спокійно. Дихаю носом глибоко. Кричати й посилати теж метод. Для програшу. Здаватися через притивне дівчисько? Цьому дрібна зараза лише зрадіє.

Ні! Такий дарунок не отримає.

На відповідь і не чекала, запобіжники спрацювали. Зi смiхом тікала від мене в перші відкриті двері. Подружки помчали за нею.

Все. Тепер не вирвати стерво звідти. По моєму настрою, в якому хотілося перевірити стіну на міцність кулаком, друзі і без слів зрозуміли, що рахунок знову повз мене.

— А ми тут нові ставки розіграли, — гиготнув Алекс, — Кинеться тобі на шию від щастя або в морду ткне букетом.