Кирило
— Так ти не брехав про Годзіллу? — від здивування Яр навіть окуляри опустив на середину носа, своїм питанням привертаючи увагу всієї черги.
— Навіщо мені придумувати? Мерзенний монстр існує, досить про це, — прикрив тему.
При глядачах вже точно повторюватися не хочу.
— Сам ти монстр в порівнянні з милим Годзіллою, — вступилася Білянка, нібито я з нею розмовляв, — Більшого грубіяна в житті не бачила. Я тобі допомогла, а ти корчив із себе ідіота в короні.
— Та він ще й похвалився, напевно, — підтримка від темненької, тут як тут.
— Було б чим! — додала третя, тихоня на вигляд, зі світло-русявою косою.
Трійця захисниць хом'яка з войовничим виглядом витріщилась на мене із засудженням. У мене і так, випадок не забувся, ще й злість на Білянку залишилася. А тут вони ще зачіпають, нагадуючи про пережитий стрес для шпаги Чемпіона.
— Тримайтеся зі своєю Годзіллою від мене якнайдалі. Зрозуміло вам? Побачу кого поруч — пошкодуєте.
Спеціально налякав. Дуже вже агресивні дівиці. Ще збреде їм знову мені підкинути хом'яка. Минулий раз теж не вважаю випадковістю.
— Кір, наша черга підійшла, — зупиниши мене від обміну люб'язностями, Алекс махнув підійти ближче.
Не встиг і кроку до нього ступити, Білянка своєю тацею ледве не збила з ніг.
— Ми перші стояли! Вашого нахабного дружка пропускати не збираємося.
Трійця, розштовхуючи нас, займає місце біля каси.
Стояв офігевший. Друзі переглядалися в шоцi. Давненько мене не обламували. Та ще й при всіх. Розплатившись, вони повернулися відходити і Білянка прошипіла наостанок:
— Ти теж тримайся від нас подалі, інакше познайомлю тебе з Мачо. Повір, він набагато небезпечніше Годзілли.
Змахнула своїм білявим хвостом, і кинулася за групою підтримки таких же отруйних подруг.
— Охрініти, здається, з тигра впала корона, — голосно вигукнув Філ, ніби лише і чекав цієї години.
— Ми щось пропустили? Коли ти встиг не закохати в себе з першого погляду? — Марк вже і про чергу забув, а ми всі вп'ятьох так і застигли на місці проводжаючи кровожерливу трійцю очима до столика.
— Нічого особливого точно не трапилося. Забудьте про них. Видно ж, що ненормальні, — постарався показати байдужість в голосі, але всередині все вирувало від роздратування.
Білянка точно нарвалася. Лякає мене. Мене!!! Якимось мачо. Заздалегідь йому співчуваю. Таке стерво терпіти. Ледве що - хом'яка йому підкине, а потім чекатиме вдячності. Не даремно я на таких увагу не звертаю.
Далі потягнулася черга чоловічої половини нашого курсу. Нам довелося ще довго стояти і стояти, аж поки нас не пропустили першокурсниці, заливаючись рум'янцем і мило хихикаючи.
Сідаючи за стіл, кинув короткий погляд на заразу Білянку, яка з подружками розташувалась через ряд. І треба ж, відмітила, щоб її. Зиркнула та нахмурила брови. Мені і чути не треба, як вона промовила «дурень» в мій бік. Група підтримки ствердно кивнули. Та ну їх, чокнутих, і Білянку в першу чергу. Ще раз побачу, пройду повз, уявляючи порожнє стервозне місце.
— Кір, ти мене чуєш взагалі? — помахав сендвічем у мене перед очима Алекс, — Ми тут рішення приймаємо. Тебе стосується.
Знову ж таки, фігню придумали з підозріло задоволеними обличчями.
— Сподіваюся, щось гідне до вас в голову прийшло, — насправді надія слабка. Чомусь весело всім, окрім мене.
— Ось та блондинка, — показав Марк на Білянку витягнутою рукою, — Твоя ставка на перемогу або наш загальний привід зібратися на площі.
— Що-о-о? — одне лише й випало з мене.
Як знав, нормальності від них не дочекатись.
— Ми обрали жертву для атаки хижого тигра, — повторив іншими словами Алекс, — Хто за?
Чотири руки здійнялися вгору. Принести Кучиній величезний торт мене зараз набагато більше приваблювало, нiж підкочувати до агресивної Білянки.
— Так у неї ж мачо є! — це була єдина відмазка, і я не міг не скористатися нею.
— Для справжнього завойовника будь-яких сердець — це не проблема. Пригадай свої методи, іскри, дим. І покажи на що здатний, — нагадав мені Яр, порадник великий.
Наявність невідомого мачо Білянки нікого не зупинила. Вибір зроблений. Друзі сміються, потираючи долоні. Вважають Білянку міцним горішком, що встоїть перед моєю привабливістю.
Ну що ж. Сходити з дистанції не про мене. Білянко, готуйся. Скоро ти бачитимеш в мені не дурня, а парубка своєї мрії. Навіть шкода, що отримаю перемогу надто швидко.
#118 в Молодіжна проза
#1362 в Любовні романи
#656 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.09.2020