Розділ 9

З книг нарешті зняті стабілізуючі заклинання. Я зачаровано спостерігаю, як Майк сторінку за сторінкою відновлює древній рукопис і передає мені. З благоговінням роздивляюсь стародавні письмена. Вони древньою танайською, але я її чудово знаю. І вже передчуваю, як заглиблюсь у вивчення чогось нового, цікавого. Хоч магія не для мене, але вабить мене з самісінького малечку. 

Коли була малою, заздрила Джеффрі немилосердно, і чого приховувати, сподівалась, що одного разу прокинусь і відчую в собі здібності. Але чуда, звісно, не сталось. Я жінка, а жінкам не доступні таїнства Древніх. У старовірів все геть інакше, там успадковують сили незалежно від статі. Але перша магія давно втрачена, нам дісталась слабка подачка Древніх, які встановили свої жорсткі правила. Жорсткі і несправедливі. Впевнена, я точно була б кращим спадкоємцем родової сили ніж Джеф.

― А знаєш ще що цікаво… ― продовжує свою розповідь, відволікаючи мене від спогадів. На аукціон, де продавались скарби спаленої бібліотеки, Майк їздив сам. Боровся за кожен фоліант, як лев. А тепер ділиться враженнями та емоціями. Збудження від нього так і хльостає. 

Ось у цьому між нами суттєва відмінність. Ми обидвоє ходимо по лезу, але я повільно, уважно, виважено, намагаючись подолати дистанцію якомога швидше. А він ще й на одній нозі балансує, й отримує від кожного поштовху вітру якесь збочене задоволення. 

― Саме цей хотів викупити дехто, на ім'я Марі Лік ― повірений аквіланського аристократа. Я думав, ми під час торгів вчепимось одне одному в горлянку. Але я переміг!

― Звідки знаєш, що саме акавіланського! ― ігнорую його захват. Вже втомилась нагадувати, щоб був обережнішим.

― Ел, ― дивиться з докором.

Я закочую очі. Звісно ж, у Майка свої джерела інформації.

― І, що дивного?

― Фоліант майже вщент знищений, його відновити можу лише я… Принаймні, інших таких не знаю ― це по-перше. А, по-друге: у ньому описані стародавні ритуали Древніх по магії крові. Це єдиний у своєму роді рукопис. Зараз, по факту, не має цінності, бо магія крові заборонена. А проте, як ми знаємо, не для всіх.

― Гадаєш, Армстронг? ― пригадую, як цікавився нашим майстром-реставратором. В подібні збіги не вірю.

― Ну… можливо... Але не думаю, що Армстронг би діяв через підставних… Для чого йому приховувати власну особу? Всім і так відомо, на кого він працює і якою силою володіє? Ні в кого б не виникло зайвих питань, що його зацікавила подібна література.

― Ти знаєш ще когось, хто спеціалізується на магії крові?

― Жодного. І мене це якраз трохи напружує. 

― Напружує в якому плані? Якщо це, як ти стверджуєш, не Армстронг. То хто? Інших магів крові, принаймні настільки багатих та освічених, щоб брати участь в закордонному аукціоні немає. Отже, таки Армстронг. Не забувай, він цікавився твоїми послугами.

Майк підтискає губи. Мої слова цілком логічні, але йому чомусь не подобаються. 

― Що? ― не вірю власним очам. ― Тільки не кажи, що йому симпатизуєш? І через це скидаєш з рахунків.

― Ні, не симпатизую. Я не можу симпатизувати тому, хто перевершує мене в привабливості, ― комічно смикає бровами. 

У звичній манері уникає серйозної теми, переводячи все на жарт.

Трохи сердито плескаю його по передпліччю. 

― Майк. А якщо серйозно!

― Ти навіть не заперечуєш? ― жалібно супить брови. ― Не заперечуєш, що він привабливіший. То хто з нас йому симпатизує, моя прекрасна графине?

― Заперечую. Ти найпривабливіший з усіх знайомих мені чоловіків, ― поспішно виправдовую, невідомо чого червоніючи. 

― Тепер моя душа спокійна.

― Я рада, а от моя ні. Твої новини про нового мага кроваві мене трохи збентежили. Вірніше, те, для чого Армстронгу ця книга. Відчуваю, що з ним треба бути дуже обережними. 

― Це не Армстронг! Нутром відчуваю!

― Тоді хто?

― Люба, а чи відомо тобі, що магом крові може стати навіть той, хто не має магічних здібностей? Варто лиш знати потрібні ритуали…

― Хочеш сказати вони в цій книзі?

― Інакше б для чого я на неї полював? ― хитро примружується.