6.2

― Лорд Армстронг! ― аж припідіймаюсь на стільці. 

Вигукую, звісно, подумки. Не вистачало показати всім і кожному, як збентежив мене візит. А ще більше те, що маркіз саме до мене бажає звернутись. 

― Передайте лорду, що всі зв’язки з клієнтами відповідає містер Майкл Моріс.

― Я говорив... ― починає нервувати Джуліан. Гарячково поправляє шийну хустинку. ― Але лорд Армстронг вимагає, щоб саме ви з ним поговорили. 

Волосся на потилиці повільно стає дибки. 

― А що як… ― тихенько скімлить внутрішній голос. 

― Облиш, ― намагаюсь вгамувати. ― Заспокойся. Звідки йому знати, що ти Кейтлін. Можливо просто має кілька питань. Термінових. А Майкла не буде до обіду.

― Гаразд, ― здаюсь. ― Запрошуй. І перекажи, щоб подали чай та печиво. Що сьогодні у меню?

― Шарль збирався робити шоколадне.

― Чудово, ― тру перенісся. ― Шоколадне те, що треба. І лимон з цукром теж нехай подадуть. Окремо. 

Додавати в чай лимон традиція, яка припала до душі народам півночі. Кисло-солодкий напій не тільки зігрівав довгими холодними зимами, а ще й чудово втамовував спрагу та насичував вітамінами (на островах з ними туго). 

Мені припала до душі ця традиція. І в “Редженсі Хейвен” я не збиралась їй зраджувати. Ба більше, широко впроваджувала. А за пів року цей напій уже чітко асоціювався з моїм клубом. 

― А ще перекажи, щоб поспішили з обідом, раптом лорд Армстронг виявить бажання відвідати наш ресторан. А там поки лише ранкові страви… ― додаю на сам кінець. Ситий чоловік ― добрий чоловік. А наш кухар Шарль в цій справі просто чарівник. 

Джуліан зникає, а я відкидаюсь на спинку крісла. Силою волі примушую розслабитись, опустити зведені напругою плечі. Для чогось соваю туди-сюди по стільниці записник. Перевіряю чи заправлене чорнилом перо. Видихаю. 

“Я Ел Фіцджеральд ― власник “Редженсі Хейвен”. І знати не знаю, хто така Кейтлін Сент-Мор. А з самим Армстронгом буду розмовляти вперше в житті…”, ― налаштовую подумки свою другу особистість. Насправді досить важко стирати пів життя. Вдавати, що чогось не було, чого ти не знаєш. Ставитись до речей, що не стосуються однієї з личин, як до пустого місця. Але я повинна впоратись і ніяк себе не видати. Повинна.

― Лорде Фіцджеральд… ― Армстронг заходить у прочинені лакеєм двері так впевнено, наче кабінет належить йому, а не мені. 

Серце під ребрами сіпається. 

― Мої вітання, маркізе Армстронг, ― чемно схиляю голову. 

За документами я баронет, найнижчий ступінь на аристократичній драбині, тож першим маю вклонитись. Але підробляти титул, що буде вищий статусом, ми не ризикнули ― баронетів по всій Аквіланії, як проса в мішку. Ніхто не буде доскіпуватись до моєї родословної, шукати зв’язки та спільних родичів. А отже я в безпеці.

Бавитись з фальшивими документами мені не хотілось, і так була Кейтлін. Але без хай якого титулу мені б нізащо не дозволили відкрити сам клуб та звернутись за допомогою в банк. 

Досі мороз під шкірою, як згадаю той день, коли прийшла просити кредит. І хоч магічні мітки були на місці, й до паперів не підкопаєшся, я відчайдушно тремтіла. Повторювала подумки: “Я Елайджа Фітцджеральд, баронет з прикордоння на Півночі. Маленького містечка Ешборн, де вже половини жителів немає”. 

Справжній Елайджа Фітцджеральд давно переставився. І я гадаю зовсім не ображений, що його ім’ям скористались. 

― Чим зобов’язаний такому ранньому візиту? ― видавлюю якомога впевненіше. І чемніше. Зрештою, я власник клубу, я повинен привабити нового багатого клієнта і поводитись відповідно. Хоч по правді, такого клієнта я б воліла уникати. Тільки ж не відмовиш йому, не розкритикуєш клуб. Це було б дуже підозріло.

Армстронг міряє мене уважним поглядом. 

― Сідайте, будьте ласкаві, ― схаменувшись пропоную.

Гмикає. Опускається в крісло. Я теж плюхаюсь у своє. 

― Я б хотів з вами обговорити певні фінансові питання. Членство в клубі, внески… ― переривається. Уважно слідкує як заходить Клер з тацею в руках. За моїм сигналом розкладає гостинці на столі. 

В якусь мить здивовано здіймає брови.

― Лимон? З цукром? Традиція Півночі, Островів, якщо не помиляюсь, ― раптово ошелешує коментарем. 

Й тривога, що вже майже вгамувалась запускає новий виток.