11. Нові знайомства

Маргарита

Я знаю, що ще кілька днів тому обіцяла сама собі: якщо у наших зі Стасом стосунках виникнуть якісь проблеми, буду одразу говорити про те, що мене непокоїть. Але на ділі це виявилося не таким і легким завданням.

Не тому, що мені соромно чи некомфортно… А через те, що коханий зовсім не розумів, у чому полягає моя проблема. Те, що мені не подобалося, для нього було цілком звичайним явищем. Іноді мені здавалося, що ми з ним із різних планет і говоримо різними мовами. 

Там, де я хотіла бути захищеною, отримати підтримку, там, де мені було важливо, щоб Стас  поцікавився моєю думкою, підбадьорив мене, він поводився так, ніби дбав лише про свої інтереси. Він усе вирішував сам, і я почувалася ніби "не в своїй тарілці". Але, що найгірше, я гадки не мала, як би змінити ситуацію. 

Не дивно, що в день кастингу я була без настрою. Стас своєю егоїстичною поведінкою дратував мене. 

Він поїхав на зйомки рано вранці, коли я ще спала. Зазвичай я або їхала з ним, або все одно вставала, і готувала йому сніданок, а тут невідомо чому, проспала, і він мене не збудив. 

Прокинулася, і в мене реально боліла голова, тож довелося шукати таблетку. Збиралася швиденько, викликала таксі, і наче встигала нормально, як дорогою сталася аварія, поліцейські перекрили вулицю до з'ясування обставин, і таксі довгенько стояло, очікуючи дозволу рушити. Я вже мало не здуріла за ті півгодини у заторі. Здавалося, я вже точно запізнюся і не бачити мені не лише ролі, а навіть допуску до кастингу…

І все ж, коли я прибула на місце, до мене поставилися дуже уважно. 

Незважаючи на запізнення, ніхто мене не сварив. Може, вони знали, що я дівчина Стаса? Режисер швидко пояснив мені, яку роль я можу зіграти. 

 — Отже, так: у нас молодіжний міні-серіал під робочою назвою "Дев'ять з половиною побачень". Головний герой, Ярослав — молодий хлопець, який почав жити окремо від батьків, придбавши квартиру в будинку на околиці міста. Історія починається з того, що одне інтернет-видання дає хлопцеві завдання: вести авторську колонку, присвячену побаченням. І він починає знайомитися на сайтах знайомств з різними дівчатами й запрошувати їх на побачення. Ви ж будете пробуватися на невелику роль, думаю, вона вам ідеально підійде…

— Що ж це буде за роль?  — спитала я схвильовано.

— Ну, ви спробуєте вжитися в роль однієї з дівчат, з якою у Стаса має бути побачення. Мені здається, вам підійде роль Насті. Це дівчина з села, яка приїхала підкорювати столицю, вона хоче стати співачкою, але змушена працювати у клінінг-компанії…

Режисер ще деякий час розповідав мені про сюжет серіалу і зокрема, про мою роль. 

— Здається, ви чимось засмучені?  — спитав він, уважно дивлячись на мене. — Може, щось трапилося? 

— Ні, все добре, — я ж не могла зізнатися, що засмутилася через ці випадкові ( чи ні?) збіги у своєму житті. Ліна сказала, що в мене сільська вимова, тепер, на каналі, мене беруть теж на роль недалекої дівчини з сільської місцевісті… Невже це тепер і буде мій типаж? Але ж я хотіла грати різноманітні ролі, а не тільки недалеких провінціалок… Разом з тим, якби я про все розповіла режисеру, той би точно мене не взяв нікуди. Сказав би, що з мене кепська актриса, якщо я не вмію подолати свої комплекси.

І я вирішила — зіграю цю роль, хоч вона мені й не дуже до вподоби. Треба ж довести Стасу, що я можу чогось досягти і без його підтримки…

— Зараз познайомлю вас із Тарасом Чернецем, його вже затвердили на головну роль, — продовжував режисер.  — І тоді ми проведемо проби. До речі, он він якраз приїхав…

***

До нас швидкою ходою наблизився молодий темноволосий хлопець, обличчя якого здалося мені знайомим.

— Привіт! — він потиснув руку режисеру і усміхнувся до мене. — Як я розумію, ця красуня — одна з тих дівчат, яких я маю запрошувати на побачення? Вигідна мені дісталася роль, правда? 

Я теж усміхнулася у відповідь. 

— Тарасе, це Маргарита, — сказав режисер. — Вона буде пробуватися на роль Насті. 

— Чудово! — усмішка актора стала ще ширшою. — Десь такою я Настю й уявляв. Тільки ви ще краща! 

— А в мене таке враження, що ми десь зустрічалися, — сказала я. — Приємно познайомитися, Тарасе! 

— Може, в рекламі? — він підморгнув до режисера. — Я знявся у стількох рекламних роликах, що тепер мене не хочуть брати у серйозні фільми. Мовляв, тут має бути ліричний герой-музикант, а всі запам'ятали мене як Васю-сантехніка з рекламного ролика! 

— Та не прибідняйся, — режисер знизав плечима. — Ти зараз навпаки, нарозхват. Можна сказати, наймодніший актор сезону в жанрі ситкому… Ну добре, давайте починати! 

***

Сцена, яку мені належало зіграти, була простою, і раніше, якби мені така дісталася, скажімо, на курсах, я б виконала завдання завиграшки. Однак зараз, після вчорашніх слів Ангеліни, я відчула, що комплексую. Увесь час думала, чи моя вимова така, як треба, і чи я поводжуся природньо? 

Раптом зрозуміла, що я вже встигла забути, як це — почуватися простою і безпосередньою дівчиною з села. Я звикла грати трохи іншу роль, і незчулася, як ця роль — зіркової нареченої — стала для мене частиною життя. Та де там частиною — вона стала моїм життям…