8. Несподівана зустріч

Маргарита

— Ну і як зйомки? — Віка сперлася підборіддям на сплетені руки і з цікавістю ловила кожне моє слово.  — Мені вже не терпиться подивитися цей ваш серіал! 

— Зйомки як зйомки, — я знизала плечима. — Ні, звичайно, коли опиняєшся на знімальному майданчику вперше, то все дуже цікаве і незвичайне, але потім звикаєш, і бачиш, що для людей то звичайна робота, і навіть рутина…

— Ну, я не вірю, що так прямо нудно зніматися в кіно!  — з ентузіазмом промовила моя подруга. — Адже там щодня щось нове, ти перевтілюєшся в інших людей, опиняєшся в незнайомих обставинах…

— Так, саме це мені дуже подобається, — усміхнулася я. — Можливість ніби проживати якесь нове життя, не те, до якого звикла. Ну, і кожен персонаж ніби навчає чомусь, дає якийсь життєвий урок, адже ти проживаєш цю роль разом із ним…

— Я сподіваюся, там був хепі-енд? — не вгавала подруга. — Бо якщо ні, я засмучуся і не буду дивитися ваш серіал! 

— Так, але ж ти не хочеш, щоб я тобі переказала весь сюжет? Бо буде нецікаво дивитися, — попередила я.

— Ну, не треба весь сюжет, — засміялася Віка. — Просто скажи, чи в кінці буде весілля? 

— Так, і не одне, — я зробила загадкове обличчя.

— Вау, круто! Тоді точно буду дивитися. 

Вона відсьорбнула ковток чаю і відкусила шматочок тістечка. А тоді раптом посерйознішала і тихо запитала:

— Рито, а ти Стаса не ревнуєш до його партнерок? Адже вони грають любовні сцени, то між ними у будь-якому разі має бути хоч якась симпатія? 

Я трохи замислилася перед тим, як відповісти. Пригадала вчорашні зйомки, і ті фінальні епізоди серіалу, де якраз був хепі-енд, коли герой Стаса й героїня Альони нарешті порозумілися, після того, як вона втекла з його квартири, образившись на нього ( ну так, мені це теж дещо нагадало…) І Яр увесь час займався пошуками цієї химерної Діни, листуючись із нею у соцмережах під виглядом таємничого незнайомця. А потім все-таки вичислив її місцезнаходження і прийшов до неї додому. 

От саме цю сцену я вчора і спостерігала, як-то кажуть, з усіх ракурсів. Власне, ще мали бути і епізоди підготовки до весілля та самого весілля, але їх було відзнято раніше. 

Так-то, коли я спостерігала за пристрасною зустріччю Стаса з Альоною ( а то дійсно були не прості поцілунки і тримання за ручки, а досить відверта сцена), то я відчула деякий дискомфорт. Але вирішила перебороти себе і не йти з майданчика, адже це, зрештою, моя майбутня робота — і часто доведеться виходити отак із зони комфорту, робити щось, що мені не дуже подобається. Але сам той факт, що я переборола себе і витримала випробування, вже неабияк мотивує і підвищує самооцінку…

— Мені було не дуже приємно, — зізналася я, поглянувши на Віку і тут же опустивши очі, ніби мені  треба було терміново роздивитися поверхню стола, за яким ми сиділи.  — Але, зважаючи на те, що я знала його ставлення до Альони… він спілкується з нею, ну, як з молодшою сестрою. Дружньо, але там немає чогось такого, що б мене насторожило… Та й Альона нібито зустрічається з Санею, ну, це Стасів друг, я тобі розповідала, як ми познайомилися, ще коли я працювала в супермаркеті… Так-от, я знаю, що у Стаса й Альони це не по-справжньому, тому не дуже ревную. Але сказати, що мені сподобалося дивитися на їхні поцілунки і обійми, не можу, бо це була б брехня. Насправді мені було неприємно. 

— А от якби він знімався з якоюсь актрисою, яка була б закохана в нього, і це було б видно? Тобі не було б страшно, що зображуючи кохання перед камерами, вони можуть занадто захопитися і перенести ці емоції в реальне життя? 

— Не знаю, — я знизала плечима. — Боюся думати про таке. Сподіваюся, у нього й далі будуть нормальні партнерки…

— Поглянь, — подруга кивнула на телевізор, що тихо бубонів у кутку. — Здається, вашу спільну знайому показують. Он унизу напис: "Ніколь Зоріна, відома актриса". 

Я повернула голову і побачила на екрані знайоме обличчя. Ніколь була ідеальною, як лялька Барбі, здавалося, таких ідеальних людей не повинно існувати в природі, можливо, то було втручання пластичних хірургів, косметології, перукарів, але в порівнянні з нею я б пропала однозначно. Добре, що кіно — це не модельний бізнес, тут важлива не тільки зовнішність, а і талант. Я дуже сподіваюся, що останній у мене є.

Віка взяла пульт і додала звуку. Я почула голос Ніколь, такий же ідеальний, який її фігура та обличчя. 

— Ви надовго  повернулися в Україну? — запитував у неї худорлявий бадьорий ведучий ранкової програми, куди Ніколь запросили як почесного гостя. 

— Ще не знаю, — усміхнулася вона трохи здивовано.  — Не думала над цим. 

— А які ваші подальші творчі плани? — не відставав журналіст.  — Будете зніматися на батьківщині чи повернетесь до США? 

— Я хотіла б спробувати проявити себе тут, — відповіла Ніколь, поправляючи біляве пасмо волосся, такого ж ідеального, як вона сама.  — Розумієте, на Заході можна заробляти добре, реалізувати себе і все таке… Але тут мої рідні, друзі, кохана людина… Побувши в розлуці з ними, я зрозуміла, що не готова попрощатися з Україною, навіть заради кар'єри в Голівуді. Тому надалі буду суміщати зйомки в американських і вітчизняних серіалах…