4. Історія продовжується...

– Аа, с..ка, пообережніше... - орала я ,як ненормальна коли мене зашивали.

– Все! - видихнув полегшено Фелікс , коли закінчив останній шов.

– Слава тобі господи... Я думала здохну ще коли ти діставав пулю. Добре що вона не глибоко проникла і обійшлося без розрізів... Тепер перемотай рану і я вільна.

– Не так швидко ,дамо, ми нікуди тебе не відпустимо... Поки не заживе, будеш жити в штаб квартирі... Бля , заєць , це що за вибрики. - ричав і тер пошкоджену мною задню частину голови.

– Ти придурок?! Може ти ще скажеш де знаходиться наш штаб дім? - він говорив про наш дім в якому знаходяться всі наряди і оружиє. Де ми можемо збиратися на завдання або переночувати. Де нас ніхто не знайде.

– Та тут все одно всі наші... Тепер. - говорив Мікіль.

– В сраці хібащо. Ми просто поліпшили стосунки. А взагалі мовчи. Можеш хоч раз втримати язика за зубами? - говорила я і дивилася на хрюню.

– Ой , хтоб говорив... - скорчив смішне обличчя Мік і показав язика.

– Та досить! Ви пам'ятаєте чим закінчилася ваша минула " дружня" сварка? Так я напомню , Мік попав в лікарню зі струском мозку і пошкодженою рукою а ти довбонулася об стіл коли падала і місяць ходила зі загипсованою ногою і бандажем на шиї.

– З чого розпочалася та драка? - запитав Роджерс. Ах так я забула сказати я все пояснила всім. І тепер про те що я дівчина знають : Даніель , Денчік , Яр і Льошка. І про мою службу теж знають.

– Та фігня повна , спорили які чіпси першими їсти будуть , а потім взагалі затронули тему сімей яка для обох цих придурків тяжка. Це було пів року тому. Тоді і трапилася перша їхня сварка. Вони чотири тижня не розмовляли. А як тільки звільнилися від гипсу , як нічого не було...

– Все! Тихо! Вже достало. Краще допоможіть встати і відвезіть в квартиру. Фелікс , передай босу що я звільняюся. За цим чоловічком дивиться не буду... - говорю вже стоячи.

– А не треба мені нічого передавати , я вже тут. І як ви два остолопи  не змогли прикрити її. - БОС!? НІФІГА СОБІ! ВІН ЩО ТУТ РОБИТЬ? Коли встиг приперти свою дупу сюди?

– Бос , ти Чьо? Ми дивилися за нею , та вона навіть сама не помітила... - почав сунути своє Мік.

– Спокійно! Я не хочу нічого чути. Ви вже дістали. А на тему звільнення , добре. В тебе і так багато роботи в цьому місті , тому неділя для відпочинку і ти повноцінно переходиш в роботу. Тобто займаєся тим , чим займалася до приїзду суди. Тренировку я тобі оформив. Через недільку пришлю місію на яку ти в туж хвилину видвигаєшся. Все зрозуміло? Доречі Даніель , з твоїми батьками я поговорив , тобі не потрібний контроль. І якщо хтось дізнається хто вона , вам не жити. Мені потім проблеми знишкоджувати. Це було звернення до всіх. Доречі , Ріоніс , на твій факультет і в інститут переводиться два бовдури... Їм ж теж чимось зайнятися треба. А то знову мені будинок спалять... Або газон біля будинку культури зіпсують. Все ,я зараз вилітаю в Україну , тому ви - він показав на птичку і хрюню. - доглядаєте за нею - вже показав на мене.

– Буде зроблено товариш Олександров! - сказали вони в унісон і зробили реверанси. Бос посміхнувся і вийшов.

– І довго ми будемо стояти? Може ви краще допоможете мені зпуститися і дібратися дому?

– Ах да точно... Товариш молодший сержант - говорив Мік до Фелікса... - Скільки зараз часу?

– Лейтенант , опів на третю ночі. Відправляємося негайно. Завтра відпочинок а в четвер всім на пари. – Говорив пташка наша. - А ще , хлопці, було приємно познайомитися. Зустрінемося в четвер. - і пожали вони руки один одному.

– Добре пацани , до четверга... - сказав Роджерс , розвернувся і пішов навихід.

Ми теж довго не затримувалися і під ручку з Міком ми троє вишли з будинку та направилися до машини.

Дома нічого цікавого не робили. Я попросила хлопців залишитися жити в мене а не в штаб будинку. Тим паче допомагати будуть , готувати , Аскеля вигулювати. Мені не має коли.

Наступного ранку ми всі разом , після прогулянки з собакою готували. Це було щось нереально веселе. Спочатку мені в око насипали борошна , потім облили водою , на голові розбили два яйця і крикнули: " З днем народження ,заєць". З таким же настроєм я їх облила рідким , невдалим тістом і теж накричала вже з більш серйозним обличчям : " Пітушари вискублені. Та щоб вам волосся шіпцями по волосинці видирали в АДУ, в мене день народження через ПІВ РОКУ!!!". Потім осоромилася на весь світ , виклавши сторіс...

– Любі підписників , ми зараз в мене дома готуємо печених пітухів в тісті. Ділюсь рецептом : два тільця еммм ( подивилася на хлопців в тісті) ... пітушини , обійліть тістом , так добренько , потім треба добре відбити все непотрібне , обійліть олійкою та приправте сілью і приправами по смаку. Тепер загорніть в сміттєвий пакет і з радістю викидайте тьфу ти , вкидайте в піч і через тридцять хвилин , коли ті Пітушари вибачуця , можете діставати і відправляти цю вонь в душ. Користуйтесь рецептом... ну ангели будуть , ангели! - і закінчила. Хлопці стояли , і як не дивно ржали. Це для них пусте. Ми й не таке викладали.

В нашому сторіграмі є багато цікавих і смішних відосів , і дуже багато підписників , трішки більше мільйону. Нам це покайфу.

Потім разом сходили в лікарню , на огляд. Лікар сказав що все досить добре зростається і заживає. Тільки не розуміє , який придурок так косо накладав шви. Та щей звичайною ниткою , яку потім дуже боляче діставати.... Нічого потерплю тай не таке пережила. Після цього прогулялися по магазинам продуктів з моїм песиком та хлопцями , сходили в магазин техніки , прикупили айфон мені новенький. В хлопців то майже останні моделі а в мене старйо - шостий. Не було якось діла до цього. Тепер в мене теж десятий. Доречі... не так мало і грошей треба було відвалити. Приблизно півтори тисячі доларів. За тим купили собаці декілька іграшок , коврик , корм , лежанку та нарешті велечезний лоток для його собачих " дєлішок". Щоб не так часто ходити на двір. 

Для Аскеля була виділена окрема кімната , де ми розмістили його речі: імені бірки , проводки , ошейники , миски для їжі з водою , саму їжу з великим холодильником ( який нам доставили через дві години) тобто це м'ясо , корм , воду , іграшки , кроватки , коврик , лежанки та більшу частину кімнати зайняв його лоток для відходів. Він був більшим , ніж дитяча пісочниця. Ну не прям більше метр на півтора. І доречі купили наповнювача та піску. Ось так , коли ми розложили все , навчили Аска ходити на горщик і закінчився день. Спускаючись вниз за водою помітила пацанів.