1. Куди?

– Бляха муха! Навіщо дзвониш , я на тренировці? - проричала в мікрофон , що прикріплений до вуха.

– Коли закінчиш , до мене в кабінет. - Проговорив він мені.

– Ага , якщо не хочеш , щоб мене зараз прибив Сашко , будьласка , с...ка ВІДКЛЮЧИСЬ. В іншому випадку тобі не поздоровиться. - відхилившись від удару промовила я.

– Чекаю... - і відімкнулася.

Через пів години закінчилася мої тренирування. Я вже сиділа в кабінеті боса. І чую як відкриваюця двері і заходе Олег Олександрович. 

– Так , що хотів? Давай в двох словах і я до дому , інакше завтра ти мене не побачиш. Бо я буду як вижатий десерт...

– Та ти хочаб колись закриваєш свій ротик? Помовч. Нам подзвонив новий клієнт , і для тебе є місія...  - почав говорити він , але я перебила.

– Дай вгадаю: за кимось стежить , або підстрелить, зловить , може убить? 

– Та замовчі вже , ні не вгадала. Подзвонив клієнт, дуже багатий клієнт...

– З цього місця поподробніше...

– Не перебивай. Ну так ось , він хоче замовити особистого тілоохоронця для сина. Говорить , що той частенько влипає у всякі неприємності і що за ним потрібний глаз да глаз. Ти в ділі? Це дуже великі гроші 

– Стопе! Ні, ні і ще раз НІ! Я нянькою для якогось малолітнього підлітка сюди не наймалася. Я б зрадістю з кимось побилась, підстрелила або зпіймала , але бути нянькою підлітку я не- бу- ду. - останнє слово я промовила по складам.

– Ти у мене , тобто в нашій компанії працюєш вже п'ять років ,і за цей період ти мене ніколи не підводила. Так чому ж зараз вирішила це зробити? Це буде тривати лиш до твого дня народження.

– Скільки?! Мій день народження через сім місяців! Через сім! Це навіть більше ніж пів року. Та він , що взагалі очумів. Я жінка, повинна захищати якогось хлопця. Він , що сам за себе не може постояти?!

– Так зупинись , не роби з мухи слона. Він твій одноліток ,трішки старше , йому 20. І тобі не треба за ним доглядати , лиш охороняти. Його батько за нього переймається , і хоче щоб з сином нічого не трапилося. Ось почитай особисті дані хлопця він сам все писав.

– Угу  , і ДЕ? КУДИ? Ти , що охренів там!? Поки ти будеш тут свої брендові штани протираєте сидячи в кріслі , я повинна мучитися в Парижі. Та я не тільки іза цього туди не поличу І ти знаєш чому...

– Так знаю , іза сім'ї. Але ти повинна. Ти в мене працюєш вже як п'ять років. Ти мій найдорожчий робітник. Я не можу відправити на це завдання Таню , мало того що вона убити когось зможе , так ще й розкриється в першу ж секунду. Тоді може Максима який не буди в нічому розбиратися, а сразу почне кулаками махати. І скільки ти будеш ховатися від батьків?

– По- перше , я нікому і нічого не винна , а По- друге я не ховаюся від сім'ї. Я їх просто на дух не переношу. Я їх бачити на можу. Ні мати з батьком , на сестру з братом.

– Так зроби все на зло собі. Ти все життя не зможеш їх ненавидіти , прийде час і ти в любому випадку побачиш їх. Подивися страху в очі. Вони дуже погано поступили п'ять років тому , але це не означає що вони не хочуть тебе побачити зараз. Ви всі ці роки не бачилися ні разу , та що там не бачилися , ви й не говорили...

– Ммм...

Через три години...

– Алло , Олег, так я вже зібрала я , ключі під ковриком , а ключі від тачки на тумбочці в прихожій. Твій водій вже під'їхав? Ага , я вже виходжу. Ти не будиш проти , якщо мій алабай побуде в тебе в машині , поки ми будемо їхати до аеропорту. А? Так , я вирішила , що він полетить зі мною. І я не хочу чути нічого , і ніякого слова проти , я й так погодилася на цю поїздку. Так все , мені не вдобно розмовляти я відключають.

Через годину ми були в аеропорту. Мій собака , так і норовів кудись втекти. І тому ми чуть не пропустили наш рейс, бо він втік а я погналася.

Минуло вже пів години від тоді як ми взлетіли. Так сумно. Немає чим зайнятися. В Парижі я буду наступного ранку. Зараз 10 годин вечора. Поки летемо познайомлюсь з вами.

Я Ріон Хорд , мені 19 років. Моя сім'я зараз в Парижі. Я ненавиджу їх. З 10 років в мене почалися неприємності в класі. Хтолібо з дітей міг підійти і штовхнути, ударити , обізвати. Я була маленькою непримітною дитиною. І так продовжувалося до 14 років. В мій день народження і сталася найнеприємніша річ після якої я обірвала зв'язок з сім'єю. Вони просто покинули 14 річного підлітка в двох кімнатній квартирі і звалили в Англію. Зараз в них все добре. Мати актриса з 10- річним стажем. Батько міністр закордонних справ Америки. Брат - в свою чергу прийняв діло батька і зараз займається однією з своїх компаній. Сестричка моя - модель. Краса і легкомисленість зробили її моделью легкої поведінки. Повією по нашому. На данийимомент вони перебувають у Франції...

А я після тієї трагедії теж достигла небувалих висот. В 15 я вже займалася плаванням, боксом , карате , футболом , стрільбою з пістолета і тому схоже. А найважливішим моментом став контракт , який я підписала з " Мафією". Ви нічого противозаконого неподумайте... Так просто називається голова всієї корпорейшн. Ці компанії розкидані по всьому материку Євразії. Звісно найбільше цих будівель в Америці, США, Англії. Можна сказати я бойовий робот на побігушках Олега Олександровича. Мені подобається моя справа. Я ходжу з задоволеним видом по всій корпорації і на мене не дивляться як на ненормальну , а дивляться з такоюж посмішкою, бо там всі ненормальні. Ми живемо як одна сім'я. Всі знають один одного на зубок. Впряв все : зріст, вагу , дату народження, сімейний стан, кількість заробітної плати, кількість друзів, його або її родичів. Ніхто не дивиться осуджуючи... Ми всі зібралися в цій студії щоб стати сильнішими...

Так давайте про себе. Я худа дівчина , височенько на зріст, з коротким волоссям. А головною моєю особливістю є очі. Вони в мене яскраво фіолетового кольору. Не сині , не жовті і не червоні а фіолетові. Все дуже доповнюється. Олег Олександрович говорить що я зійшла з журналу. Але мені це в мінус. Тому одним вірним рішенням було зробити себе хлопцем... Боже , ця фраза прозвучала так двузначно. Я підстригла своє волосся в коротку чьолку , як у хлопця.