Глава 18

АРСЕН.

Сівши в машину рушаю з місця. Зиркаю на Єлизавету, у дзеркало заднього виду. Вона ж дивиться у вікно.

А коли ми покинули периметр закритого розважального закладу, дівчина влаштувала мені допит. Щодо моєї колишньої сім’ї.

Її запитання досить особисті, думки та висловлювання стосовно нашого розлучення, надто різкі та колючі. На цьому фоні ми посварилися.

В мене складається враження, що дівчисько робить все навмисно, аби не сподобатися мені та роздраконити мене.

Коли ж я пригрозив їй, що якщо не заспокоїться, то ще сьогодні відвезу її у РАЦС, вона взагалі образилася. І всю дорогу до клініки вперто мовчала, ігноруючи мої запитання.

 Під клінікою Єлизавета намагалася спровадити мене. Пояснювала, що далі вона сама. Але не на того напала, я взявши дівчисько за руку, веду її у будівлю.

Мені довелося чекати більше ніж годину, доки моя королева все владнала.

З клініки ми теж вийшли за руки, але мовчки.

Посадивши свою бунтарку в машину, я відправився за покупками. Які ми теж купляли мовчки. Кожен клав у кошик, те, що йому до вподоби.

Дорогою додому мала задрімала, але відкрила очі, коли я зупинився біля воріт.

Забравши з машини пакунки пильно спостерігаю за своєю бунтаркою, а вона ж надувши щоки, навіть не дивиться на мене.

Доки вона знімала верхній одяг у прихожій, я заніс пакунки на кухню і повернувся. Дівчина саме виходила з передпокою.

Я легенько зловив її за талію, і коли вона невдоволено глянула на мене, я примружившись поцікавився.

— Ти допоможеш приготувати мені вечерю?

Кліпнувши, Єлизавета з хвилину мовчить, а тоді сухо кидає.

— Допоможу, тільки мені спочатку потрібно переодягнутися.

Ще мить тримаю свою красуню в обіймах, і все ж відпускаю. Хоча робити цього зовсім не хочеться. Ледь стримуюся, аби не припасти до цих повних малинових вуст, та цілувати їх до знемоги. Але не можу цього поки зробити, тому лише розчаровано дивлюся їй у слід. І коли вона зникає з мого поля зору, бреду на кухню.

Доки Єлизавета повертається, я вже встиг дещо підготувати.

Вечерю готуємо практично мовчки. Дівчина вправно з усім справляється. Мені подобається її проворність та хазяйновитість.

Вирішую не чіпати її, бо ж не хочу псувати їй апетит.

Одразу після вечері, я беруся мити посуд. Єлизавета ж зупинившись поруч, витирає тарілки. Коли закінчуємо, я звертаюся до неї.

— Єлизавето, давай подивимося фільм разом.

Дівчина великими очима дивиться на мене кілька секунд, а тоді випалює.

— Я трилер, чи бойовик дивитись не буду.

— А, що будеш? — приховуючи посмішку цікавлюся, адже вона така мила з надутими щоками.

— Хорошу мелодраму.

— Я згоден подивитись сьогодні мило, — погоджуюся й простягаю руку дівчині.

Вона повагавшись, несміло кладе свою тендітну ручку, у мою широку долоню. Я тішуся, і одразу веду її у вітальню.

Вирішуємо розміститися тут на диванах.

Вмощуємося зручно під пледами, я делікатно обіймаю свою бунтарку, доки вона шукає мелодраму у ноутбуці.

Інтрига фільму захопила мене з самого початку. Особливо героїня, яка виявилася такою ж шаленою, як Єлизавета. Тільки герой діє рішуче та нахабно.

Доки я захопився переглядом фільму. Єлизавета заснула сидячи просто у моїх обіймах. А здається, ще щойно критикувала головного героя, за його грубу поведінку.

Вимикаю ноутбук і несу свою капризну королеву у її спальню. Хай спить нормально. Я дещо розчарований, адже зовсім не на такий фінал нашого вечора, сподівався.