1.з) "переховуватися"

Хворрест-ґамп 2: у каналізаціях секретної лабораторії.

Невже можливо просто отак проживати своє життя без нікого й без нічого посеред нікуди, не те що би він знав чи мав варіант кращого житття, подумав собі Хворест. Авжеж - відповів Буба, здивувавши Ґампа знову. Це твоє перше життя отак? - запитав той знову, не дабчи часу оґовтатися від попередніх шоків. Так - сквзав Хворест.

Це було початком довгої як тягнеться мед на паличці дружби.
Буба своїм стажем переживав вік лабораторії та до неї був просто жебраком, а вона дала йому свій прихисток у своїх нетрях й роботу. Причому, за вислугою років, ніхто вже не дивувався ані Бубі, ані його зазвичай брудному вигляду. До всього звикаєш.

Отож, коли Форрест втік з лабораторій (а був він секретним експериментальним клоном Китаю), він, перебираючись напомацки найближчими каналізаційними шояхами, орієнтувався на запах фруктового мила і маринованих бобів. Коли він таки перечепився за Бубу, він був радше спантеличений - чи можна йому жовіряти? Проте в Ґампа не те щоби було між ким вибирати.

І так живуть вони безлюдно й щасливо і горя не знають, хоч Форресту іноді й не вистачає фізичної активності, та виходити наховні він не ризикує. Решту життя він проведе на бобах і газетах, що їх добуває Буба - думав він. А когось із керівництва лаби пристрелить ЦВК компартії Китаю. Комному своє, я гадаю. Що поробиш. Хіба він міг би комусь довести те, чого сам не знав? (Бо він не здогадувався чому його утримували проти власної волі все життя. Проте й концепт вільної волі був не дуже йому відомий...)

Далі буде! Дивіться розгалуження 1.з) 2.