Розділ 45. Божевілля

     Минуло два місяці .... Анна все частіше стала замислюватися про те, що пора звідси робити ноги. По-перше, їй вже до чортиків набрид її самовдоволений начальник. Він, раз у раз, вдавав з себе мачо, кидаючи на неї пристрасні погляди й відлякуючи клієнтів, які були не проти позалицятися до неї. 

     Раніше вона любила дізнаватися щось нове. Але в роботі психолога цього клубу вона більше нічого нового для себе не могла почерпнути. До того ж, усвідомлення того, що вона - кандидат наук (!) змушена працювати в якійсь забігайлівці на краю світу і ховатися, замість того, щоб пожинати успіх в розвиненій країні Європи, просто бісило!

     Вона вважала, що, по-перше, горе матері вже вляглося, по-друге, її вже не шукають. Крім того, для вірності, їй би треба було таки поміняти прізвище, хоч дуже не хотілося. Але тільки не на Кнез. З таким прізвищем вона і не популярності не досягне, і не зможе знову вийти заміж за гідного чоловіка, якщо їй такий все ж зустрінеться. 

     Звичайно, вона зараз перебувала в прострації й від того, що не знала, як їй вчинити з видавництвом. Якщо у них була змова з Йоханом, то вона не може звертатися до них більше. Адже, напевно, у них будуть цікавитися про їх зниклого працівника. І, напевно, їм повідомлять, що і вона була «вбита».

     Написавши новий роман, куди їй його відправити? Знову до цих брехунів? Під псевдонімом? Або шукати інші видавництва? Зараз таких розвелося безліч! Всі ці напівфейкові установи «безкоштовно брали книгу в роботу», але не займалися її просуванням і чекали, коли їм замовлять певну кількість на вимогу. Це так званий принцип «друк на вимогу». Тобто, лежить її авторський матеріал в такому видавництві, і ніхто про нього не знає, раз його не просувають. Хто ж його купить? Хіба що, родичі автора. Але, купити його можна не за долар або два! І ось тільки зараз вона відчула різницю між дорогим іноземним видавництвом і, начебто тому престижним, і дешевим вітчизняним, яким користувалася Березіна.

  Так ось в чому був прикол! Хоча книжечки колеги коштували смішні гроші, але шляхом просування товару, у неї йшли продажі! Для Анни було дивним те, що книги співробітниці йшли нарозхват. Ну що цікавого могла написати Березіна? Звичайно, вона не читала її книг, напевно, нічого нового вона б з них не дізналася! Або, можна подумати, що Надія могла б написати свій детектив якоюсь особливо гарною мовою, якою було б цікаво зачитуватися, а? А, може, вона могла якось цікаво розкрити характери головних героїв? Смішно! Звичайно, Анна знала, що в цілому її колега грамотна. Але, щоб стати по-справжньому відомим письменником?! Не смішіть! 

   І як сталося, що незабаром ця Надія - старіюча діва їх богом забутого центру, стане мегапродавальним автором, а не вона, яка пише шедевральні, не зрозумілі ніким речі! Раніше вона заспокоювала себе тим, що не всі твори мистецтва бувають зрозумілі пересічним читачам. Адже так було навіть з кінематографом. Але, щоб не зрозумів ніхто?!

     Хоча, щоб зрозуміти, треба прочитати. А у неї ніхто нічого не купив! Ця Надія їй заступає собою цілий світ! Що вона такого цікавого може сказати читачам, що її купують? Та й читачі ці тупі теж не радують. Історія трагічний чистої любові нікого не зачепила. 

     Для кого писати? Для зіпсованих людей, яких більше цікавить кров детективів і казки фентезі - відхід від реальності? Анна розуміла, що ці обивателі не гідні її робіт. Дивувало лише те, що до сих пір не знайшлося жодного, хто б цікавився її лірикою. Невже люди так безнадійні?

    Часом такі думки приводили її просто у відчай. Все її марнославство вимагало великого і негайного визнання. І десь, в глибині душі, вона знала, що стати новим Фройдом у неї не вийде. Виходить, прославитися вона може тільки на літературній ниві. Інших талантів вона за собою не помічала. А прославитися не виходить, тому що її ніхто не читає! Як їй пояснювала та ж Березіна, тільки в одному Амазоні представлені роботи сотень тисяч авторів! А ще й на інших майданчиках?! Конкуренція, звичайно, була божевільна!

     Але, чому саме у неї був такий провал? Вона ж - не дурна, і освічена, і у неї є що сказати? Від усіх цих постійних питань, якими була постійно зайнята її голова, у неї часто був поганий настрій. Чи мислимо таке в її віці, в країні розваги? Хто винен в її бідах? Франц, який невпинно стежив за нею, звичайно, бачив перепади її настрою. Але їй це було пофіг! Хай не дуже фантазує на свій рахунок. Він же просто не уявляє на кого замахнувся! 

    Неможливість швидко вирішити свої проблеми привели її до постійного вечірнього головного болю і порушення сну. Анна тепер не могла спокійно заснути. Вона раз у раз виношувала план помсти світовому літературному суспільству, дурним читачам, і бездарним, але успішним читачам.

     Через деякий час вона помітила, що у неї знову почали тремтіти руки та з'явився нервовий тик обличчя. Вона намагалася відвертатися, щоб співробітники й Франц нічого не помітили. Але ті все одно бачили і її нервозність, і дивну поведінку. Все це призвело до збільшення фізичних і психологічних проблем. Вона стала смикана, запальна, і Франц став замислюватися про те, що неврастенічка йому, мабуть, не потрібна буде не тільки в ліжку, ні на роботі. Він навіть почав потихеньку підшукувати нового психолога. Побоюючись темпераменту Анни, він не став виставляти оголошення в Інтернет, і вважав за краще шукати фахівця через знайомих.

     Анна намагалася розробляти нові стратегії побудови своєї видавничої справи в Голландії. Для цього треба було терміново продати свою київську квартиру і вкласти кошти в розвиток бізнесу. Добре, що зараз нових клієнтів в клубі майже не було, інакше вона б не змогла впоратися зі своїми обов'язками. Кожну хвилину її мозок був зайнятий інтенсивною роботою. Закинувшись черговою таблеткою болезаспокійливого, вона працювала на знос, підраховуючи необхідні потужності майбутнього виробництва, витрати на амортизацію, і вивчаючи нові для неї поняття і процеси.