Розділ 44. Важка розмова

     - Велика частина жителів займається фермерством, і Баркампи - теж. - пояснив поліцейський.

    Лодевіка попередили телефоном, що до них їдуть гості, тому він очікував їх. Дружина була на чергуванні в лікарні. Господар радо запросив їх до хати. У порога, розвалившись на сонці, грілися два коти - сірий і чорний. 

     - Це ж коти Ані? - спитав Стів, кивнувши на безтурботних пухнастиків. 

    - Так, Марина привезла, - підтвердив Баркамп, який пам'ятав, як цими тваринами вже цікавилася поліція пару тижнів назад. - Чому такий інтерес до котів? 

    - Інтерес, насправді, не до котів, а до обставин на місці події. 

    - Але вони, ж не можуть їх розповісти, навіть при всьому їх бажанні? - дивувався Лодевік. 

    - Однак, вони можуть бути приманкою для вбивці. 

  - Яким чином? Вбивця прийде до нас? - схопився переляканий господар будинку. - Це ж нерозумно - вбивати тварин! Вони ж не можуть дати свідчення. 

   - Звісно! Вбивця прийде за ними, тому що любить їх.

   - Він убив Аню через котів?! - Лодевік не міг нічого зрозуміти зі слів поліцейських. 

 - Пане Лодевіку, все, що ми повідомимо Вам, є таємницею слідства. І Ви не маєте права розголошувати отримані відомості, зрозуміло? 

  - Нікому? 

  - Нікому. 

  - І дружині? 

  - І їй поки що. 

  - Тоді не кажіть мені нічого. 

  - Якби це було можливо, - зітхнув Шуппе. - Є моменти, які стосуються саме Вашої родини.

  - Скажіть, як переживає смерть дочки Ваша дружина? 

  - Дуже важко. Мені здавалося, що вона стала віддалятися від мене .... Я боявся навіть, що вона може з собою що-небудь зробити .... 

  - А Ви не отримували більше про Анну ніяких відомостей? 

  - Яких? Звідки? Марина ж кремувала її останки ... 

  - У такому разі, я б і не став Вам нічого говорити. Але ми зобов'язані Вас попередити. Будь ласка, утримайтеся від того, щоб повідомляти це Марині. До вас може приїхати ... Анна. 

  - Як? - Лодевік не розумів, про що взагалі йому говорять. Що за нісенітниця? Тіло Анни спалено! 

  - Ми підозрюємо, що вона жива, і замість неї загинула інша людина. 

  - Інша? Виходить, треба терміново сказати Марині, порадувати її, може вона зі своєї депресії вийде! - схопився Лодевік.

  - Я б не став цього робити. Не треба так радувати Марину. - наполегливо зауважив Шуппе. 

  - Чому? 

  - Тому, що, скоріше за все, вбивцею є сама Анна. 

  - Як таке може бути? Так Ви не знаєте Анну! - скинувся Лодевік. - Це була така ін .... 

  - Що? Що він говорить? - запитала Еля. 

  - Вона знає Анну. Вони разом працювали, - легенько підштовхнув вперед дружину Стів. 

 - Чоловік Анни був убитий, тіло було заховано. На блискавці сумки, в якій знаходилося тіло Йохана Коллє, був знайдений відбиток пальця Анни. 

  - Зачекайте, а звідки у вас її відбитки пальців? 

  - У неї ж був біометричний паспорт. 

  Лодевік в шоці звалився на стілець. У почуте неможливо було повірити.

  - Ти мені не говорив, що знайшли її відбитки пальців! - обернулася Еля до Стіва. 

  - Ну, я ж не все можу говорити - таємниця слідства. Ось зараз ти дізналася.

  - Я не розумію, - потер лоба Лодевік, намагаючись вгамувати головний біль, який раптово з'явився. - Але, якщо навіть там був її відбиток, то це може говорити тільки про те, що Аня торкалася змійки, але не про те, що саме вона вбивала. 

  - Дійсно, - погодилася з його доводами Еля. - До речі, вона могла бути причетна до цього в Німеччині, до того, як вона повернулася до Києва. 

  - Так і було, - спокійно відповів Стів. 

  - Тому, все це - не докази того, що вона зараз жива. Її могли вбити після того.

  - Могли б. Але у нас є і непрямі, і інші докази, що свідчать проти неї. Поки не можу Вам говорити все. 

  - Я не розумію, чого їй не вистачало? - Лодевік схилив голову, не уявляючи, як Марина перенесе таку правду про доньку. 

  - Може, не кажіть їй ніколи про це. Вона не переживе, - почав він просити поліцейських. 

  - Але на суді, же все вилізе назовні! 

  - А її можна буде не викликати в суд? 

  - Ні. Вона повинна буде давати свідчення. 

  По виразу обличчя Баркампа було видно, що він зараз знаходився просто в розпачі ...

Привіт, дорогі друзі! Дуже рада, що хоч і поволі, та Ваша активність зростає! Меня дуже приємно дізнаватись Ваші думки щодо гг та самого роману. Не забувайте також підписуватись а автора та несоромтесь ставити вподобайки, якщо Вам подобається твір! Ваша авторка.